Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Мостової Г.І., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, ОСОБА_5 про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк, ОСОБА_4 про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року,

У серпні 2015 року ПАТ УкрСиббанк звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути в солідарному порядку з фізичної-особи підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2007 року № 11130378000 у розмірі 38 102,17 швейцарських франків та пеню у розмірі 27 895,99 грн, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_6 умов кредитного договору.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, подали зустрічні позови, в яких, з урахуванням уточнень, посилаючись на зміну умов кредитного договору без їхньої згоди, просили визнати припиненими з 26 грудня 2007 року їхні зобов'язання, що виникли із договорів поруки.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016року провадження у частині вимог ПАТ УкрСиббанк до ФОП ОСОБА_6 закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 вересня 2016 року в задоволенні позову ПАТ УкрСиббанк відмовлено.

Зустрічні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.

Визнано зобов'язання, що виникло з договору поруки від 20 березня 2007року № 11130378000/2/п, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ УкрСиббанк, таким, що припинило свою дію 26 грудня 2007 року.

Визнано зобов'язання, що виникло з договору поруки від 20 березня 2007 року № 11130378000/1/п, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ УкрСиббанк, таким, що припинило свою дію 26 грудня 2007 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року зазначене судове рішення у частині припинення зобов'язання ОСОБА_5 за договором поруки скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2007 року № 11130378000, укладеним між АКІБ УкрСиббанк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, в сумі 38 102,17 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України станом на 07 грудня 2016 року становить 985 245,91 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 36 071,2 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України станом на 07 грудня 2016 року становить 932 734,77 грн, прострочена заборгованість за процентами - 2 030,75 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України ситаном на 07 грудня 2016 року становить 52 511,13 грн, та пеню в сумі 27 895,99 грн.

У решті рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_5просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення, зазначав наступне.

Установлено, що між АКІБ УкрСиббанк та ФОП ОСОБА_6 укладено кредитний договір від 20 березня 2007 року № 11130378000 з наступними змінами, внесеними додатковими угодами.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору ФОП ОСОБА_6 отримав кредит у сумі 96 600швейцарських франків шляхом зарахування коштів на свій поточний рахунок та зобов'язався щомісячно погашати кредит згідно з графіком погашення кредиту, а з 29 грудня 2011 року - зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 862,69 швейцарських франків 25-го числа кожного місяця, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 20 березня 2016 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. Сторони також домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися, як номер договору, зазначений при його укладення- 11130378000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку - 11130378001.

За користування кредитними коштами ФОП ОСОБА_6 зобов'язався сплатити проценти у розмірі 8,99 % річних, з 29 вересня 2010 року - 9,49 % річних, з 29листопада 2011 року - 10,49 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк - у подвійному розмірі.

На забезпечення виконання ФОП ОСОБА_6 кредитних зобов'язань за кредитним договором від 20 березня 2007 року № 11130378000, банком укладено договори поруки: з ОСОБА_4 (договір поруки від 20 березня 2007 року № 11130378000/2/п) та з ОСОБА_5 (договір поруки від 20 березня 2007 року № 11130378000/1/п).

Зі змісту додаткових угод, укладених між банком та боржником, вбачається, що додатковою угодою від 26 грудня 2007 року № 1 змінено заставу нерухомості. Додатковою угодою від 19лютого 2009 року № 1 змінено п. 1.3.4 договору, а саме: збільшено строк сплати процентів з 01 до 10 числа кожного місяця на з 01 до 25 числа кожного місяця. Додатковими угодами від 21 лютого 2009року № 2 та від 25 лютого 2010 року № 3 змінено додаток № 1 до кредитного договору - Графік погашення кредиту.

Як убачається зі змісту вищевказаних додаткових угод, зміна основного зобов'язання не відбулося та, як наслідок, не відбулося збільшення відповідальності поручителів. Зокрема, поручителі не є майновими, тому виключення одного з об'єктів застави не впливає на обсяг їх відповідальності. Збільшення періоду для сплати процентів, зміни графіку погашення кредиту також не змінили строку погашення кредиту та суми погашення, отже не збільшили обсягу відповідальності поручителів.

Додатковою угодою від 24вересня 2010 року № 4, укладеною між банком та боржником, збільшено строк повернення кредиту - до 20 березня 2016 року, викладено графік погашення кредиту в новій редакції, встановлено процентну ставку у подвійному розмірі за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін. Додатковою угодою від 24вересня 2010 року № 5 збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами до 9,49 % річних, встановлено процентну ставку у подвійному розмірі за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін. Додатковою угодою від 29 листопада 2011 року № 6 збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами до 10,49 % річних та порядок виплати кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів.

Вищезазначені зміни у вигляді підвищення розміру процентів, збільшення строку повернення кредиту тощо були погоджені з поручителем ОСОБА_5, про що свідчать підписані ними додаткові угоди до договорів поруки від 24 вересня 2010 року та від 29 листопада 2011 року.

Ураховуючи, що ОСОБА_5 був належним чином ознайомлений з усіма змінами, які вносились до кредитного договору додатковими угодами, висновок суду про припинення поруки останнього з підстав зміни умов основного зобов'язання без його згоди, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності, є помилковим.

За таких обставин, апеляційний суд рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 скасував, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як убачається із матеріалів справи, боржник - ФОП ОСОБА_6 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 17 серпня 2015 року становить 38 102,17 швейцарських франків, з яких: 36 071,42 швейцарських франків - заборгованість за кредитом, 2 030,75 швейцарських франків - прострочена заборгованість за процентами та пеня в сумі 27 895,99 грн.

Оскільки ОСОБА_5 поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ УкрСиббанк про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та ухвалив нове рішення про стягнення з останнього вищевказаної заборгованості, з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Рішення в частині припинення зобов'язання за порукою ОСОБА_4 апеляційний суд вважав законним і обґрунтованим, оскільки зміни до основного зобов'язання внесені банком без згоди останньої як поручителя й ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності.

При цьому апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 553, 554, 559 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.