Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016р. (суддя Моніч Б.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача відновити базовий місяць (червень 2013 року) при обчисленні індексу споживчих цін для індексації її пенсії, провести відповідні нарахування і виплату індексації з урахуванням поновленого базового місяця (червень 2013 року) починаючи з липня 2015 року по теперішній час та зобов'язати відповідача проводити нарахування і виплату індексації в подальшому відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (1282-12) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (1078-2003-п) .

Корольовський районний суд м. Житомира постановою від 23.09.2016р. задовольнив позов частково.

Відповідачем на зазначене рішення суду подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 р. апеляційну скаргу залишено без руху в зв'язку з тим, що до неї не додано документ про сплату судового збору. Одночасно відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки відповідачем не надано доказів скрутного майнового стану та неможливості сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 р. апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З таким рішенням апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання прийняття апеляційної скарги. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та порушення апеляційним судом норм частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки кошторисом відповідача не передбачено коштів на сплату судового збору на 2016 рік.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на те, що відповідачем не виконано ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, у визначений судом термін апелянт не усунув встановлених ухвалою недоліків апеляційної скарги - судовий збір не сплатив, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та КАС України (2747-15) .

Крім того, позивач посилається на правильність висновків апеляційного суду про відсутність підстав для звільнення управління Пенсійного фонду від сплати судового збору, оскільки Законом України "Про судовий збір" (3674-17) скаржник не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а звільнення від такого обов'язку поставить відповідача у привілейоване положення по виконанню вимог цього Закону порівняно з іншими учасниками процесу. Крім того, скаржником не наведено жодних поважних обставин, які могли б бути підставою для звільнення від сплати судового збору та не наведено і не надано жодних доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на надходження коштів для сплати судового збору з метою виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, частиною першою статті 88 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем повторно подано заяву про звільнення від сплати судового збору.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд виходив з того, що відповідач у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, відповідних доказів незадовільного майнового стану або доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на надходження коштів для сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до суду не надав. При цьому апеляційний суд також виходив з того, що в задоволенні клопотання про звільнення відповідача від сплати судового збору вже було відмовлено при вирішенні судом питання про відкриття апеляційного провадження.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідач пільгами по сплаті судового збору не наділений, документ про сплату судового збору при подачі апеляційної скарги не надав і вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконав, в зв'язку з чим апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

Посилання в касаційній скарзі на необґрунтовану відмову у звільненні від сплати судового збору також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки відповідачем вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виконано не було, докази скрутного майного стану не надано і нові обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для звільнення від сплати судового збору, не наведено, а передбачена можливість звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.