Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Стрий-інжиніринг" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року,

У травні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Стрийський завод "Металіст", правонаступником якого на час касаційного розгляду справи є Публічне акціонерне товариство "Стрий-інжиніринг" (далі - позивач, ПАТ "Стрий-інжиніринг"), звернулось до суду першої інстанції з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, правонаступником якої на час касаційного розгляду справи є Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ) від 12.02.2010 року № 0000092303/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року та ухвалу, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено пп. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п .7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" () та п. 3.4 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (z0250-97) (далі - Порядок). Крім того, відсутність дефектних актів та проектно-кошторисної документації (локальні кошториси, об'єктні кошториси, зведений кошторисний розрахунок) не дає можливості дослідити необхідність здійснення ремонтних робіт по поліпшенню основних засобів в розрізі кожного об'єкта нерухомого майна та вартість виконаних робіт. Ремонт, контрагентом позивача, проводився на об'єкті нерухомості, що в оренду фактично не передавався.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 680/23-3/01423079 від 02.02.2010 року.

У висновках зазначеного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.4. п. 7.4, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 3.4 Порядку, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) у періоді, що перевірявся всього на загальну суму 841983 грн., занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, з врахуванням висновків актів виїзних позапланових документальних перевірок по питанню визначення достовірності декларування від'ємного значення з ПДВ (акт від 18.06.2009 року № 844/23-4/01423079 та податкового повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000032600/0, акт від 18.09.2009 року № 2048/23-3/01423079 та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2009 року № 0000562303/0) всього на суму 284201 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2010 року № 0000092303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 438042 грн., з яких 284201 грн. зобов'язання за основним платежем, 153841 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2009 року до складу податкового кредиту підприємство позивача віднесло податок на додану вартість в сумі 232011,17 грн. по витратах на проведення ремонтів ТОВ "Ай Ді Ем Україна" (ТОВ "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" згідно податкової накладної № 211 від 01.09.2008 року на загальну суму 1392067,03 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 232011,17 грн.

01.09.2008 року згідно акту приймання-передавання результатів капітального ремонту та поліпшень орендованого майна (додаток до договору оренди нерухомого майна 01/09/06 від 31.08.06 р.) орендарем - ТОВ "Ай Ді Ем Україна" (ТОВ "Діскавері-бурове обладнання (Україна)" здійснено капітальний ремонт та поліпшення орендованого майна - частини бетонної площадки ПММ. Результати ремонту загальною вартістю 1461670,38 грн. орендарем передано орендодавцю, який зобов'язався протягом 12 місяців від дати складання акту відшкодувати вартість результатів капітального ремонту та поліпшень орендованого майна.

01.09.2008 року ТзОВ "Ай Ді Ем Україна" виписало податкову накладну № 211, яка належним чином оформлена та до якої у податкового органу немає застережень.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у вищевказаний період подано копії: договору оренди нерухомого майна від 31.08.2006 року № 01/09/06, акту приймання-передачі результатів капітального ремонту та поліпшень орендованого майна від 01.09.2008 року, податкової накладної від 01.09.2008 р. № 211.

Реальність вказаної господарської операції також підтверджується наявним у матеріалах справи наказом ТОВ "Ай Ді Ем Україна" від 03.07.2008 року за № 102/07 "Щодо організації роботи будівельної служби протягом липня-серпня поточного року", розрахунком понесених витрат до акту приймання-передавання результатів капітального ремонту та поліпшення орендованого майна від 01.09.2008 року.

Крім того, реальність господарської операції також підтверджується листом ТОВ "Дісковері-бурове обладнання (Україна)", правонаступника ТОВ "Ай Ді Ем Україна", від 07.12.2015 року № 770, яким контрагент позивача підтверджує факт проведення ремонту бетонної площадки ПММ (згідно внутрішніх визначень контрагента - відкрита площадка № 1 та № 4 для складання бурових станків) в період липня-вересня 2008 року. Вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ТОВ "Ай Ді Ем Україна" здійснювались ремонтні роботи на зазначених об'єктах, що були передані вказаному підприємству в оренду.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Ай Ді Ем Україна" (ТОВ "Дісковері-бурове обладнання (Україна)") було включене до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платників податків.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів та судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Доводи відповідача про порушення контрагентом позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Відповідачем також не доведено, що контрагенту позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Щодо правомірності віднесення позивачем у грудні 2007 року до складу податкового кредиту сум ПДВ із витрат на проведення поточних і капітальних ремонтів наймачем ТзОВ "Ай Ді Ем Україна",

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2010 року у справі № 2а-6914/09/1370, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року (справа № 34829/10/9104), скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000032600/0 від 30.06.2009 року та № 0000032600/1 від 04.09.2009 року, які винесенні на підставі висновків актів перевірок від 18.06.2009 року № 844/23-4/01423079 та від 18.09.2009 року № 2048/23-3/01423079. При цьому, суд встановив правомірність декларування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року, в тому числі і у зв'язку з віднесення позивачем у грудні 2007 року до складу податкового кредиту сум ПДВ із витрат на проведення поточних і капітальних ремонтів наймачем ТОВ "Ай Ді Ем Україна".

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили правомірність віднесення позивачем у грудні 2007 року до складу податкового кредиту сум ПДВ із витрат на проведення поточних і капітальних ремонтів наймачем ТОВ "Ай Ді Ем Україна".

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Ай Ді Ем Україна" (ТОВ "Дісковері-бурове обладнання (Україна)"), оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 2а-4636/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.