Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та повернення грошових коштів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (далі - ПАТ КБ Приватбанк) про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу та повернення грошових коштів.

На обґрунтування позову зазначала, що 12 березня 2009 року між нею та банком укладено договір № SAMDN01000705351181 (вклад Депозит VIP) на строк до 12 березня 2010 року та 12 лютого 2007 року - договір про депозитний вклад № SAMDN18000011492314 (вклад Пенсійний накопичувальний) на строк до 12 лютого 2008 року. Задоговором № SAMDNO1000705351181 (вклад Депозит VIP) вонавнесла на депозитний рахунок 707 849 грн 54 коп., на підтвердження обставин укладення договору їйвидано ощадну книжку (електронну) № НОМЕР_1. Задоговором № SAMDNl8000011492314 (вклад Пенсійний накопичувальний) неювнесено на депозит 20 тис.грн, у зв'язку з чим їй видано ощадну книжку (електронну) № НОМЕР_2.

У червні 2014 року вона дізналася, що її ощадні книжки заблоковано, вона позбавлена можливості отримати інформацію про стан своїх рахунків через мережу банкоматів банку й електронну систему Приват24. Тому вона звернулася до відповідача з запитом про суму належних їй грошових коштів, що знаходяться у відповідача на її депозитних рахунках, та про їх виплату, на що відповідачем було надано довідку № 32272784 від 02 липня 2014 року про залишок грошових коштів на її депозитних рахунках у розмірі: за депозитним договором від 12 березня 2009 року - 2 202 809 грн 71 коп. та за депозитним договором від 12 лютого 2007 року - 138 014,09 грн. Інформації про порядок та термін повернення належних їй грошових коштів не отримала. У вересні 2014 року її представник повторно звернувся до ПАТ КБ Приватбанк з вимогою повернути належні їй грошові кошти, яку банком не задоволено з посиланням на те, що призупинено роботу Кримського відділення банку та обслуговування клієнтів у зв'язку з невизначеністю статусу Кримського півострову та його правового режиму.

Посилаючись на те, що такі дії відповідача порушують її права та законні інтереси як споживача фінансових послуг, ОСОБА_4 просила розірвати депозитні договори та стягнути з відповідача на її користь 2 893 707 грн 37 коп. та 170 083 грн 76 коп.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Розірвано депозитні договоривід 12 лютого 2007 та 12 березня 2009 року, укладеніміж ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4 Стягнуто з ПАТ КБ Приватбанк на користь ОСОБА_4: за договором від 12 березня 2009 року - 2 202 809 грн 71 коп. депозитного вкладу, 690 897 грн 66 коп. - процент; за договором від 12 лютого 2007 року - 138 014 грн 09 коп. вкладу, 32 069 грн 67 коп. - проценти, а всього стягнуто 3 063 791 грн 13 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів із ПАТ КБ Приватбанк на користь ОСОБА_4 за договором від 12 лютого 2007 року у розмірі 138 014 грн 09 коп. вкладу та 32 069 грн 67 коп. процентів скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 У частині стягнення загальної суми рішення суду змінено, зменшено стягнуту із банку суму грошових коштів із 3 063 791 грн 13 коп. до 2 893 707 грн 37 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ Приватбанк, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів у частині задоволення позову ОСОБА_4, в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідноч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 9. глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 вересня 2003 року № 337 (діяла станом на 12 березня 2009 року - дату укладення депозитного договору), передбачено, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Повно та всебічно дослідивши обставини, перевіривши їх доказами, які оцінено у відповідності до ст. 212 ЦПК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що квитанція № 146312062 від 12 березня 2009 року підтверджує внесення ОСОБА_4 готівки у розмірі 707 849 грн 54 коп. за договором вкладу від 12 березня 2009 року, а тому у позивача виникло право вимагати від банку видачі суми вкладу та виплати процентів за ним, а у відповідача - відповідний обов'язок. Документи, які підтверджують обставини укладення договору банківського вкладу від 12 березня 2009 року, досліджені апеляційним судом у судовому засіданні в оригіналі, а тому доводи касаційної скарги про те, що позивач надала копії таких доказів, є безпідставними.

Не звільняють ПАТ КБ Приватбанк від обов'язку повернути позивачу кошти за договором вкладу від 12 березня 2009 року й обставини укладення цього договору на території АР Крим, оскільки адресою місцезнаходження ПАТ КБ Приватбанк є м. Дніпро, юридична особа банку не ліквідована, у стані реорганізації не перебуває.

Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року в незміненій при апеляційному розгляді частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.