Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С., Лященко Н.П., Костенка А.В., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих за договором позики, та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2. про повернення коштів, отриманих за договором позики, та відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилався на те, що 27 жовтня 2006 року він за договором позики позичив відповідачу кошти в сумі 70 980 грн. Строк повернення позики сторони обумовили до 1 листопада 2006 року. ОСОБА_2. не виконав своїх зобов'язань за цим договором. У зв'язку з цим ОСОБА_1. просив стягнути з останнього суму боргу за договором позики в розмірі 70 980 грн., 3% за прострочення договірних зобов'язань у сумі 75 грн. 84 коп., а також 10 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2007 року рішення міського суду скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики в сумі 70 980 грн., 3% за прострочення розрахунку в сумі 75 грн. 84 коп. У решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалене апеляційною інстанцією рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції визнав угоду, укладену 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., удаваною, без пред'явлення про це відповідних вимог. Свій висновок обгрунтовував тим, що жодних коштів під час укладення цього правочину не передавалося та договір укладався не з метою набуття, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд не зважив на пояснення позивача (а.с. 33) про те, що гроші передані ним відповідачу не як позика, а як кошти на придбання для нього автопричепа.

У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) суди належним чином не перевірили доводів сторін, не встановили характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми права, якими вони регулюються, не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам та відповідно, не визначилися з нормою матеріального права, яка регулювала б встановлені обставини.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україниухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2007 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.