826/6583/14 Про відмову задовольнити заяву про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України - 23.03.2017 Прийняття

у справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства соціальної політики України від 28 лютого 2014 року № 175к "Про звільнення ОСОБА_6", поновлено позивача на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення з 22 квітня 2014 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 квітня 2014 року, але не більш як за один рік. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині стягнення з Міністерства соціальної політики України на користь позивача середнього заробітку та постановлено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток з 22 квітня 2014 року по 23 грудня 2015 року в розмірі 260 842,95 грн без врахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року; змінено постанову суду першої інстанції в частині дати поновлення позивача на посаді директора Департаменту управління персоналом і організаційно-документального забезпечення Міністерства соціальної політики України з 22 квітня 2014 року на 04 березня 2014 року та скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Міністерство соціальної політики України звернулося із заявою про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року в частині зміни дати поновлення позивача на посаді, посилаючись на те, що виконати постанову суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді з 04 березня 2014 року неможливо, оскільки згідно з даними особової справи, 08 жовтня 2016 року позивач досяг граничного віку перебування на державній службі відповідно до норм статті 23 Закону України "Про державну службу". Просили роз'яснити механізм та законні підстави поновлення ОСОБА_6 на посаді шляхом складання відповідачем наказу від 2017 року.

Дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту; подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Виходячи із змісту вказаної статті, роз'яснено може бути незрозуміле рішення суду у разі, коли внаслідок неясності резолютивної частини рішення його не можливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання.

Отже, необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Із резолютивної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року видно, що суд касаційної інстанції змінив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року в частині дати поновлення ОСОБА_6 на раніше займаній посаді.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин, що мали місце на час вирішення спору, без урахування змін у законодавстві, обставин справи, зміни статусу юридичних осіб тощо, які відбулись вже після ухвалення судом рішення, яким завершено стадію розгляду спору.

Підставою зміни судового рішення стало те, що визначаючи дату, з якої позивач підлягав поновленню на посаді, суди помилково виходили з того, що цю дату слід визначати з урахуванням періоду перебування позивача на лікарняному, оскільки за правилами статті 235 КЗпП України у разі встановлення факту звільнення без законної підстави суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі з дати звільнення, тобто у цьому спорі з 04 березня 2014 року.

При цьому, на час ухвалення у жовтні 2015 року рішення судом першої інстанції позивач не досяг граничного віку, встановленого статтею 23 Закону України "Про державну службу" і ці обставини виникли вже після ухвалення судом постанови, якою завершено стадію розгляду спору.

У заяві Міністерство соціальної політики України посилається на те, що у жовтні 2016 року позивач досяг граничного віку перебування на державній службі. Тобто, відповідач просить роз'яснити порядок виконання судових рішень, з урахуванням обставин, що виникли після набрання законної сили рішенням суду.

За змістом статті 170 КАС України, суд може роз'яснити судове рішення у разі його незрозумілості, але не роз'яснює порядок його виконання.

Враховуючи те, що постанова Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року в частині визначення дати поновлення на посаді є зрозумілою, вона роз'ясненню не підлягає.