Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючисьна те, що 21 грудня 2013 року вона передала товариству з обмеженою відповідальністю Управлінська компанія Піонер Сервіс (далі - ТОВ Управлінська компанія Піонер Сервіс) в якості внеску до його статутного капіталу трансформаторну підстанцію КПТ-160/10/0,4-У-1 № 1799, вартістю 200 тис. грн, унаслідок чого на загальних зборах учасників товариства відповідно до п. 2 протоколу № 2 прийнято рішення про зміну розподілу часток у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_5 володіє часткою 1 062 924 грн, що становить 74,60 % статутного капіталу; ОСОБА_8 володіє часткою 162 021 грн, що становить 11,40 % статутного капіталу; вона володіє часткою 200 тис. грн, що становить 14 % статутного капіталу. Пунктом 3 резолютивної частини протоколу № 2 прийнято рішення про затвердження статуту ТОВ Управлінська компанія Піонер Сервіс у новій редакції.

28 лютого 2014 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, за умовами якого вона передала у власність відповідача частку розміром 14 % від загального розміру статутного капіталу вищевказаного товариства, а ОСОБА_5 зобов'язався сплатити їй 200 тис. грн за цю частку. 28 лютого 2014 року на загальних зборах учасників товариства згідно з п. 1 протоколу № 3 на підставі двох договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладених між нею, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, виключено зі складу учасників товариства її та ОСОБА_8 Відповідно до п. 2 резолютивної частини протоколу загальних зборів товариства № 3 ОСОБА_5 володіє часткою 1 424 945 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства.

Позивачка вказувала про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 28 лютого 2014 року належним чином не виконав, оскільки грошові кошти за цим договором їй не сплатив.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь 200 тис. грн основного боргу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, 3 % річних у розмірі 16 701 грн 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 195 400 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 359 701 грн 82 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 200 тис. грн основного боргу, 3 % річних за період з 11 березня 2014 року по 21 грудня 2016 року у розмірі 16 701 грн 82 коп., інфляційні втрати за період з 11 березня 2014 року по 21 грудня 2016 року у розмірі 195 400 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов ОСОБА_4, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства належним чином не виконано, а саме не сплачено на користь позивачки грошові кошти за цим договором, унаслідок чого такі кошти підлягають стягненню з урахуванням сум, визначених положеннями ст. 625 ЦК України.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Управлінська компанія Піонер Сервіс від 28 лютого 2014 року, укладений між сторонами, не змінений, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачка незаконно внесла трансформаторну підстанцію до статутного капіталу ТОВ Управлінська компанія Піонер Сервіс, що вона незаконно була включена до списку учасників товариства і, як наслідок, незаконно уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, безпідставні, оскільки у силу ст. ст. 10, 11, 179 ЦПК України такі доводи не були предметом судового розгляду, а обставини, встановлені судовим рішенням за позовом ОСОБА_9 про визнання права спільної сумісної власності, не впливають на законність локальних актів товариства щодо формування статутного фонду і чинності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, що відповідає положенням ст. 204 ЦК України, якою закріплена презумпція правомірності правочину.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 7 вересня 2016 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2016 року, ОСОБА_9 відмовлено в позові про скасування рішень ТОВ Управлінська компанія Піонер Сервіс у частині прийняття ОСОБА_4 до складу учасників товариства зі сплатою 200 тис. грн. (трансформаторна підстанція), акту прийняття-передачі майна та статуту товариства (а.с. 208-213, 220-226, т. 1), тому застосуванню підлягають вимоги ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.