Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Кіровоградська міська державна нотаріальна контора № 1, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна організація № 2 Кіровоградської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом безперешкодного доступу до квартири та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року,

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько, ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт від 20 лютого 2009 року, відповідно до якого все майно заповів позивачу.

Після смерті дядька у спірну квартиру вселилася відповідачка без будь-яких правових підстав. Вона перешкоджає позивачу у користуванні квартирою, змінила замки, не відчиняє двері, не допускає до житлового приміщення, ключі не надає, заволоділа документацією на квартиру та не дає можливості працівникам Кіровоградського КП ООБТІ здійснити технічне обстеження квартири та з'ясувати її вартість. Через неможливість надати відповідну документацію він не може отримати свідоцтво про право на спадщину, як спадкоємець.

Пізніше від нотаріуса йому стало відомо, що відповідачка зареєструвала шлюб з його дядьком, однак право на проживання у спірній квартирі не зареєструвала.

Оскільки відповідачка вже не є членом сім'ї власника житла, не проживає разом з власником, тому не набула права користування жилим приміщенням нарівні з власником квартири.

З урахуванням уточнень позовних вимог, просив виселити відповідачку з квартири АДРЕСА_1, зобов'язати усунути перешкоди у її користуванні, шляхом безперешкодного допуску його та працівників ОКП Кіровоградського обласного об'єднаного БТІ до квартири, виселити відповідачку з квартири та зобов'язати її видати йому відповідну документацію на квартиру: свідоцтво про право приватизації на житло, технічний паспорт, вселити його у належну йому квартиру.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом її виселення та вселення ОСОБА_4 у квартиру. В задоволенні інших вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на письмові заперечення.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, державна реєстрація права власності якої здійснена 26 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 181-183).

Місце проживання в цій квартирі ні за ким не зареєстровано (т. 1, а. с. 11, 45).

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Таким чином, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідним від права самого власника. Частина 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку( квартири), при умові збереження права власності на будинок (квартиру) цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника. Виникнення права членів сім'ї власника житла на користування житлом та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника житла права власності на нього, а отже, з припиненням права власності особи на житлове приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, зокрема зазначено, що правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника, тобто право власності чоловіка відповідача на квартиру припинилося з дня його смерті.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відсутність у відповідачки права користування квартирою, власником якої в порядку спадкування за заповітом є позивач, членом його сім'ї ОСОБА_5 не була і не є.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо зупинення провадження у справі, оскільки суд першої інстанції розглядав таке клопотання та відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, правильно виходив з того, що оскарження в касаційному порядку судових рішень, які набрали законної сили, не є передбаченою ЦПК (1618-15) підставою для зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.