Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Пасічник С.С., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя (правонаступник Вищої ради юстиції) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У грудні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з червня 1982 року по теперішній час працює на посаді судді Тетіївського районного суду Київської області. 18 жовтня 2016 року подав до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) заяву про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою. Проте, вказана заява позивача не розглядається відповідачем. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, просив суд визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо несвоєчасного розгляду заяви від 18 жовтня 2016 року про відставку з посади судді Тетіївського районного суду Київської області та зобов'язання відповідача невідкладно розглянути вказану заяву.

В запереченнях на позов відповідач вказує, що при виконанні своїх повноважень щодо розгляду заяви позивача про звільнення у відставку не було допущено протиправних дій або бездіяльності. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Вищої ради юстиції від 12 січня 2017 року № 11/0/15-17 реорганізовано Вищу раду юстиції шляхом перетворення у Вищу раду правосуддя. Визначено, що Вища рада правосуддя є правонаступником майна, прав та обов'язків Вищої ради юстиції.

Отже, слід замінити відповідача - Вищу раду юстиції її правонаступником - Вищою радою правосуддя.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду в зв'язку з чим справа відповідно до вимог частини шостої статті 128 КАС України розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 з червня 1982 року працював на посаді судді Тетіївського районного суду Київської області.

20 жовтня 2016 року до ВРЮ надійшла заява позивача від 18 жовтня 2016 року про відставку з посади судді Тетіївського районного суду Київської області.

На час звернення до суду з позовом така заява відповідачем розглянута не була.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина третя статті 2 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Зміст позовних вимог - це обраний позивачем спосіб захисту судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку.

Відповідно до пункту 4 частини першої стаття 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

До утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції (Підпункт 1 пункту 16-1 розділу XV Конституції України (254к/96-ВР) ).

Порядок звільнення судді у відставку визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ).

Відповідно до частин першої і третьої статті 116 Закон № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

05 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя.

Згідно із частинами першою і четвертою статті 55 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

Судом встановлено, що 31 січня 2017 року на засіданні Вищої ради правосуддя розглянуто заяву позивача від 18 жовтня 2016 року та ухвалено рішення № 171/0/15-17, яким ОСОБА_6 звільнено з посади судді Тетіївського районного суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Враховуючи, що на час вирішення справи позивача звільнено у відставку, підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача невідкладно розглянути заяву позивача про звільнення з посади судді у відставку відсутні.

Що стосується доводів позивача про порушення ВРЮ місячного строку розгляду його заяви, то таке обумовлене змінами у законодавстві та фактично рішення про звільнення прийнято у розумний строк.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності ВРЮ також відсутні.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.