У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче
товариство рибалок-любителів" про визнання права власності на
рибальський будиночок,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що вона є членом громадської
організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство
рибалок-любителів", за власні кошти збудувала та користується
рибальським будиночком АДРЕСА_1, належним чином виконує свої
обов'язки члена громадської організації та утримує будиночок,
однак відповідач відмовляється видати їй правовстановлюючі
документи на нього, мотивуючи відмову відсутністю повноважень.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого
2006 року позов задоволено, постановлено визнати за ОСОБА_1 право
власності на рибальський будиночок АДРЕСА_1 та зобов'язати Одеське
міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів
нерухомості зареєструвати за нею право власності на будиночок.
У жовтні 2006 року Одеська міська рада подала апеляційну
скаргу на зазначене рішення та одночасно просила про поновлення
строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин
його пропуску.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2006
року в задоволенні заяви Одеської міської ради про поновлення
строку на апеляційне оскарження рішення відмовлено, апеляційну
скаргу залишено без розгляду.
У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати
ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви Одеської міської ради,
апеляційний суд виходив із того, що спірні правовідносини не
стосуються прав, свобод та інтересів ради, її представник не
приймав участі в справі.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не
можна, виходячи з наступного.
Встановлено, що підставою своїх позовних вимог ОСОБА_1
зазначала положення частини 5 статті 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, з
цих же підстав судом задоволено її позов.
Відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на
вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати
за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване
на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З метою реалізації свого права на апеляційне оскарження
рішення Одеська міська рада у жовтні 2006 року подала апеляційну
скаргу та одночасно звернулася з заявою про поновлення строку на
апеляційне оскарження рішення, посилаючись на поважність причин
пропуску такого строку, а саме на те, що про ухвалене Київським
районним судом м. Одеси рішення представнику міської ради стало
відомо 19 жовтня 2006 року, міська рада не брала участі в справі,
копія такого рішення на адресу міської ради судом не направлялась.
В підтвердження свого права на оскарження в апеляційній
скарзі Одеська міська рада зазначала, що земельна ділянка, на якій
ОСОБА_1 самочинно збудувала рибальський будиночок, є власністю
територіальної громади м. Одеси, права власності чи права
користування такою земельною ділянкою у встановленому законом
порядку позивачка не набула, тому незаконна є її вимога про
визнання права власності на будиночок на підставі статті 376 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. З урахуванням наведеного Одеська міська рада
вважала, що рішенням суду про визнання за ОСОБА_1 такого права
вирішено питання про їх права і обов'язки.
Проте викладені Одеською міською радою в апеляційній скарзі
та заяві обставини судом апеляційної інстанції не перевірені,
висновок про відсутність у міської ради права на апеляційне
оскарження рішення невмотивований, причини пропуску строку на
апеляційне оскарження не встановлені.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню з підстав, передбачених пунктом 2 статті 342 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, з передачею справи до апеляційного суду для
вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись статтею 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2006
року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення
питання про прийняття апеляційної скарги Одеської міської ради на
рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2006
року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін