У х в а л а
Іменем україни
19 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -
ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, припинення
права на частку в спільному майні, виділення частки в спільному
майні, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1,
ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17
вересня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з
позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання
недійсним договору дарування, припинення права на частку в
спільному майні, виділення частки в спільному майні, визнання
права власності.
Позивачі посилалися на те, що 22 серпня 2001 року був
розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Від шлюбу мають сина -
ОСОБА_1 Згідно з свідоцтвом на право власності від 22 квітня 1993
року № 1852, виданого Придніпровським районним виконавчим
комітетом, позивачі та відповідач ОСОБА_3 отримали у власність
квартиру АДРЕСА_1.
22 серпня 2005 року ОСОБА_3 згідно з договором дарування,
посвідченим державною нотаріальною конторою, подарував належну
йому 1/3 вказаної вище квартири ОСОБА_4 без погодження на те інших
співвласників - позивачів.
Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є також співвласниками
квартири АДРЕСА_2.
Позивачка бажала виділити належну їй 1/3 частину
вищезазначеної квартири, але так як квартира є неподільною, то
вважала за можливе і необхідне отримати в якості компенсації 1/3
частину в квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, а за ним в свою
чергу визнати право власності на 1/3 частину в квартирі АДРЕСА_2.
З урахуванням часткових змін підстав позову, позивачі на
підставі ч. 1 ст. 358, ч.ч. 2,3 ст. 369 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
просили суд визнати недійсним договір дарування 1/3 частини
квартири АДРЕСА_1 та застосувати наслідки недійсності такого
договору, припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину цієї
квартири, виділити останньому 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, яка
належала на праві власності ОСОБА_2 та визнати за ним право
власності на цю частку, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3
частину квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3
липня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволені
повністю.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 вересня
2007 року рішення районного суду скасовано в частині припинення
права на частку в спільному майні, виділення частки в спільному
майні, визнання права власності і в цій частині позову відмовлено.
В решті частини рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять
скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення норм
процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами касаційного
оскарження судового рішення може бути неправильне застосування
судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального
права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не
вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального
права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну
скаргу.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 вересня
2007 року
залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Патрюк М.В.
Судді: Прокопчук Ю.В.
Пшонка М.П.