У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання права власності на дачні будинки та за
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності
на дачні будинки,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 6 серпня 2001 року він уклав із
відповідачкою договір купівлі-продажу трьох дачних будинків бази
відпочинку "Дружба", що знаходиться у м. Iллічівську Одеської
області на земельній ділянці площею 0,1371 га, передав їй 650 грн.
для придбання вказаних будинків у ВАТ "Одесліфт", а ОСОБА_2
зобов'язалась після покупки будинків переоформити право власності
на нього, проте такого свого обов'язку не виконала, хоча прийняла
дачні будинки від ВАТ "Одесліфт" за актом приймання-передачі ще 8
серпня 2001 року.
Позивач просив визнати за ним право власності на три
садово-дачні будинки, що знаходяться на земельній ділянці площею
0,1371 га бази відпочинку "Дружба" у м. Iллічівську Одеської
області та зобов'язати відповідачку передати йому зазначені
будинки.
ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1, просила
визнати за нею право власності на три спірних будинки, посилаючись
на те, що вона на законних підставах придбала їх у ВАТ "Одесліфт"
на підставі договору купівлі-продажу від 6 серпня 2001 року, з
ОСОБА_1 ніякого договору купівлі-продажу не укладала, а лише
позичила у нього кошти для оплати ВАТ "Одесліфт" вартості будинків
за договором від 6 серпня 2001 року.
Рішенням Iллічівського міського суду від 8 грудня 2006 року,
залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від
31 липня 2007 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено,
зустрічний позов задоволено, постановлено визнати за ОСОБА_2 право
власності на три садово-дачні будинки, що знаходяться на земельній
ділянці площею 0,1371 га бази відпочинку "Дружба" у м. Iллічівську
Одеської області.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
(далі - ТОВ) "Юстал" просить скасувати ухвалені в справі судові
рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 6 серпня 2001 року між ОСОБА_2 та ВАТ
"Одесліфт" було укладено договір купівлі-продажу трьох
садово-дачних будинків, що знаходяться на земельній ділянці площею
0,1371 га бази відпочинку "Дружба" у м. Iллічівську, 8 серпня 2001
року ОСОБА_2 та ВАТ "Одесліфт" підписано акт приймання-передачі
будинків.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи
зустрічний позов, суд виходив із того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах угоди, а тому
договір між ними не може вважатись укладеним і право власності на
спірні будинки слід визнати за ОСОБА_2
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи
з наступного.
Статтею 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року, чинного на час
укладення договору купівлі-продажу, було визначено, що право
продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить
власникові.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, що був чинним на час виникнення спірних
правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від
участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці,
підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи,
акціонерні товариства, а також на майно, одержане унаслідок
успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Таким чином, набуття особою права власності на майно є
правомірним, якщо майно одержане за угодою з його власником, яка
не суперечить вимогам закону.
Згідно частини 1 статті 30 ЗК України 1990 року, чинного на
час укладення договору купівлі-продажу, при переході права
власності на будівлю і споруду разом із цими об'єктами переходить
у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право
власності або право користування земельною ділянкою без зміни її
цільового призначення.
Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі
не визначився з характером спірних правовідносин та правовою
нормою, що їх регулює, не встановив та не зазначив у рішенні який
правовий статус мають спірні дачні будинки, не визначився з
наявністю правовстановлюючих документів на такі будинки та
державною реєстрацією права власності на них, не з'ясував підстав
та обставин укладення договору купівлі-продажу від 6 серпня 2001
року між ОСОБА_2 та ВАТ "Одесліфт".
Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на будинки лише з
підстави наявності договору купівлі-продажу від 6 серпня 2001
року, суд не перевірив чи не суперечить такий договір вимогам
закону, не визначився з тим, чи були порушені, не визнані або
оспорені та ким саме права ОСОБА_2, за захистом яких вона
звернулася до суду, не з'ясував суд і коло осіб, на права та
обов'язки яких може вплинути рішення суду про визнання права
власності на будинки за ОСОБА_2, зокрема, з огляду на положення
статті 30 ЗК України 1990 року.
Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 311, 315 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не перевірив доводів
апеляційної скарги ТОВ "Юстал" щодо порушення права товариства на
земельну ділянку, яка знаходиться в їх користуванні на підставі
договору оренди, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти,
що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої
інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись статтею 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ТОВ "Юстал" задовольнити.
Рішення Iллічівського міського суду від 8 грудня 2006 року та
ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 липня 2007 року
скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін