Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області, треті особи: Державне агентство з управління державними і корпоративними правами та майном, управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Кіровоградської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

за касаційною скаргою Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року,

У липні 2012 року Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" звернулось до суду із позовом, в якому просило на підставі абзацу 4 частини четвертої статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство (далі - Закон № 2343-XII (2343-12) ) скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області від 13 червня 2012 року № 280 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позов обґрунтовано тим, що рішення управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області від 13 червня 2012 року № 280 прийнято у період мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 у справі про банкрутство Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", прийнятої на підставі Закону № 2343-ХІІ (2343-12) .

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення, однак, пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не мають застосовуватися.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач вказує, що за зобов'язаннями боржника, які виникли у період дії мораторію, застосовуються штрафні санкції за порушення строків їх виконання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ухвалою арбітражного суду Кіровоградської області від 04 червня 1998 року порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16 червня 2009 року введено процедуру санації та призначено арбітражного керуючого.

Ухвалою цього ж суду від 07 лютого 2012 року продовжено строк процедури санації на шість місяців.

За порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з 21 травня 2012 року до 24 травня 2012 року відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області 13 червня 2012 року прийнято рішення № 280, яким на Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" накладено штраф у розмірі 82838,05 грн і нараховано пеню у розмірі 2485,14 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а відносно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур (порушення справи про банкрутство та введення мораторію), правила мораторію не застосовуються і відповідно до загальних правил по цих зобов'язаннях нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), погашення яких є обов'язком платника внесків. Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, і відповідно не припиняє спрямованих на їх забезпечення заходів, якими є фінансові санкції (зокрема, штраф і пеня), що забезпечують належне виконання основного зобов'язання і являються похідними від нього.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов'язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

За приписами частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після 04 червня 1998 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється, а тому позов задоволенню не підлягає.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року, 07 травня 2012 року, 11 червня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 26 лютого 2013 року, 09 липня 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13, 2а-178а13 відповідно).

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.