Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Служби зовнішньої розвідки України, третя особа: Військова частина К1410 про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Служби зовнішньої розвідки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року,-

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати вчинити дії передбачені пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 5.4.1. наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28 лютого 2008 року № 45 ( зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 березня 2008 року за № 246/14937 (z0246-08) ) "Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України" в частині перерахування одноразової грошової допомоги при звільненні його зі служби шляхом зарахування коштів на його банківський рахунок.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України в частині відмови ОСОБА_4 у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Зобов'язано Службу зовнішньої розвідки України виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 5.4.1 наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28 лютого 2008 року № 45 (z0246-08) шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, суд, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що підполковник запасу Служби зовнішньої розвідки України ОСОБА_4, перебував на військовій службі та проходив службу в органах державної безпеки України з 30 листопада 1999 року по 8 травня 2014 року.

Згідно з довідкою Військової частини К 1410 за № 333 від 14 липня 2014 року, ОСОБА_4 звільнений в військової служби за підпунктом "в" пункту 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас. Наказом командира в/ч К1410 № 354-ос від 8 травня 2014 року виключений зі списків особового складу.

23 липня 2014 року позивач звернувся до Голови Служби зовнішньої розвідки України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом від 28 серпня 2014 року відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви, посилаючись на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" (1241-18) (№ 1241-VІІ від 6 травня 2014 року), яким внесено зміни до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, послався на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" (1241-18) , Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , які доповнено нормою якою встановлено, що одноразова грошова допомога при звільненні не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що позивач був звільнений з військової служби 8 травня 2014 року та в цей же день набув право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та пункту 5.4.1 наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28 лютого 2008 року № 45 (z0246-08) , а тому відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" (1241-18) , який набув чинності 29 травня 2014 року є протиправною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 15 вказаного закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з пунктом 5.4.1 наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28 лютого 2008 року № 45 (z0246-08) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за віком, за станом здоров'я, після закінчення строку контракту, у зв'язку із скороченням, за станом здоров'я, після проведення організаційних заходів, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до законодавства.

Пунктом 6.6.1 цього ж наказу встановлено, що при звільненні військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується їм до дня виключення наказом зі списків особового складу.

Як встановлено апеляційним судом, позивач перебував на військовій службі з 30 листопада 1999 року по 8 травня 2014 року, та на день звільнення мав вислугу 14 років 04 місяці 12 днів; звільнений з військової служби за підпунктом "в" пункту 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас та наказом командира Військової частини К1410 № 354-ос від 8 травня 2014 року виключений зі списків особового складу з цієї дати.

Окрім цього, відповідно до наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України № 293-ос позивач з 3 квітня 2014 року виведений у розпорядження Директора 5 Департаменту Служб зовнішньої розвідки України з місцем дислокації місто Київ, а відтак, продовжив проходження служби в Службі зовнішньої розвідки України за межами АРК Крим з 3 квітня 2014 року по дату звільнення.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що позивач при звільненні з військової служби набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому відповідач зобов'язаний виплатити одноразову грошову допомогу разом із належним грошовим забезпеченням до дня виключення наказом зі списків особового складу.

Відповідно до частини ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" (1241-18) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (29 травня 2014 року).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

За загальним положенням, встановленим цією статтею, закони та інші нормативно-правові акти (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств та держкомітетів тощо), не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце /в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач в день звільнення з військової служби - 8 травня 2014 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" (1241-18) є протиправними та зобов'язав відповідача здійснити її виплату.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга не містить доводів, котрі спростовують правильність висновків апеляційного суду, зміст оскарженого рішення також не дає підстав для висновку, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, якщо визнає, що при його ухваленні суд не порушив норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 222, 224, 231 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.