Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаною скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Старокостянтинівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Старокостянтинівського РУЮ) перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на доньку - ОСОБА_5, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку. Боржник офіційно не працює. Однак, з вини державного виконавця аліменти йому нараховують в мінімальному розмірі, виходячи з 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а не в частці від середньої заробітної плати по регіону, як передбачено ч. 3 ст. 195 СК України.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 8 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії державного виконавця ВДВС Старокостянтинівського РУЮ Лукащука В.В. щодо нарахування аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, неправомірними. Зобов'язано державного виконавця ВДВС Старокостянтинівського РУЮ Лукащука В.В. провести розрахунок заборгованості з оплати аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із розрахунку 1/4 частини середньої заробітної плати по регіону з 21 липня 2015 року до 1 вересня 2016 року.

Ухвалою судді апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 8 грудня 2016 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліків апеляційної скарги.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону з огляду на наступне.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Апеляційним судом установлено, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 295 ЦПК України, а саме не було сплачено судовий збір, тому ухвалою судді від 30 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та запропоновано в п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути виявлені недоліки.

Відповідно до п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 (v0006740-14) "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК України (1618-15) , ні Законом України "Про судовий збір" (3674-17) (ч. 1 ст. 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

В абзаці 2 пункту 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 (v0010740-14) "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судам роз'яснено, що наведений у п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Наведеного апеляційний суд не врахував та дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.

Крім того, висновки судді апеляційного суду про те, що копія ухвали апеляційного суду від 30 грудня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху була отримана заявником 11 січня 2017 року є помилковими, оскільки з наданої заявником довідки Старокостянтинівського ЦВПЗ № 5 від 9 лютого 2017 року вбачається, що зазначена ухвала була вручена заявнику 9 лютого 2017 року особисто ОСОБА_4

У зв'язку з наведеним ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права і в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК підлягає скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.