Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Балюка М.I.,

Григор'євої Л.I., Гуменюка В.I., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вінсільсервіс", третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди; за зустрічним позовом ТОВ "Вінсільсервіс" та третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2004 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2., звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що 11 грудня 2003 року з вини ОСОБА_3., який керував належним ТОВ "Вінсільсервіс" автомобілем, сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим їм завдано матеріальну та моральну шкоду. Тому, просили стягнути з ТОВ "Вінсільсервіс" матеріальну шкоду в розмірі 8766 грн. та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У жовтні 2006 року ТОВ "Вінсільсервіс" звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4806 грн., посилаючись на вину ОСОБА_2. у даній ДТП.

У листопаді 2006 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., яка йому завдана внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 березня 2007 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2007 року зазначене рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_1. та ОСОБА_2. скасовано, постановлено нове, яким їх позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Вінсільсервіс" на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду в розмірі 3358 грн. 63 коп. і вирішено питання судових витрат. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Вінсільсервіс" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_2., виходив з того, що причиною ДТП стало невиконання ОСОБА_3. п. 10.5 Правил дорожнього руху України.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до висновків додаткової судової автотехнічної експертизи № 305а від 8 грудня 2005 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля "Опель" ОСОБА_2., який рухався з другорядної дороги, повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, згідно яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Водій автомобіля "ГАЗ" ОСОБА_3., який рухався по головній дорозі і робив поворот, повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.5 Правил дорожнього руху, згідно яким поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху.

На момент зіткнення автомобіль "ГАЗ" міг знаходитись в нерухомому стані.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, зокрема з пояснень водія ОСОБА_3., з моменту, коли його автомобіль заглух і зупинився до моменту зіткнення пройшло від 5 до 10 секунд. Тому експертами були проведені розрахунки про технічну можливість у водія автомобіля "Опель" ОСОБА_2. попередити зіткнення. В умовах даної пригоди водій автомобіля "Опель" ОСОБА_2. мав технічну можливість попередити зіткнення терміновим гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця знаходження автомобіля "ГАЗ". Попередження зіткнення від дій водія автомобіля "ГАЗ" ОСОБА_3. могло не залежати.

Тобто, обома учасниками даної дорожньо-транспортної пригоди були порушені Правила дорожнього руху України.

Апеляційний суд, не погоджуючись з висновками експертизи, послався на те, що вони базуються на поясненнях ОСОБА_3., оскільки його пояснення були предметом дослідження експертів і ними встановлено, що його покази технічно достовірні. Однак при цьому суд не врахував, що по поясненнях ОСОБА_2. їх автомобіль рухався зі швидкістю 20-25 км/г, а експертами, при розрахунку технічної можливості у водія ОСОБА_2. попередити зіткнення, застосовано максимально допустиму швидкість руху автомобіля "Опель" - 60 км/г. Таким чином, імовірність технічної можливості у ОСОБА_2. попередити зіткнення збільшується.

Оскільки з наявних в справі доказів не можна зробити висновок про винні дії в дорожньо-транспортній пригоді лише ОСОБА_3., рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Однак, не можна погодитись і з рішенням районного суду, у зв'язку з тим, що він не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, в постанові № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року (v0006700-92) з наступними змінами, про те, що за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Районний суд, визначивши, що в скоєнні ДТП винні обидва водія, ступень вини кожного не визначив.

Крім того, суд керувався нормами ЦК України (435-15) 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, тоді як спірні правовідносини виникли за час дії ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

З урахуванням наведеного постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсільсервіс" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2007 року скасувати та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 березня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.