Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма" до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року,

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма" звернулося до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, в якому просило визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві щодо незняття арешту з нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 23 вересня 2011 року, та скасувати арешт на вказане нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов, Товариство зазначало, що придбало квартиру на прилюдних торгах, які проводилися по реалізації арештованого нерухомого майна, проте арешт з квартири не знятий, що унеможливлює вчинення дій по державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 вересня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів № 2-377/11, виданих 31 серпня 2011 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" коштів на загальну суму 203 956,51 грн., якими також накладено арешт на все майно ОСОБА_4 й заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу.

У подальшому, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 боргу були об'єднані у зведене виконавче провадження.

17 жовтня 2012 року Приватним підприємством "Нива-В.Ш." проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, переможцем яких оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма", про що 26 жовтня 2012 року державним виконавцем складено акт.

На підставі затвердженого 26 жовтня 2012 року начальником відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Ярушевською І.І. акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. посвідчено (свідоцтво від 06 листопада 2012 року) право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма" на нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві власності ОСОБА_4

07 лютого 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, проте отримав відмову (рішення № 759307 від 06 березня 2013 року), оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що 26 жовтня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві вже винесено постанову, якою звільнено з-під арешту все майно, що належить боржнику (ОСОБА_4), а тому вимоги позивача щодо скасування арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, який накладено постановою державного виконавця від 23 вересня 2011 року про відкриття виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки арешт вже знято.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується, зокрема, арешт майна боржника.

Частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до підпункту 3 частини другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження, згідно з приписами частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві 26 жовтня 2012 року винесено постанову про звільнення з-під арешту всього майна ОСОБА_4, до якого входить й двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, тобто державний виконавець вказаною постановою припинив чинність арешту майна.

Пунктом 3 вказаної постанови зазначено про направлення копії постанови про звільнення майна боржника з-під арешту на виконання до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника, та сторонам, й у матеріалах справи міститься копія листа № 241/22 від 26.10.2012 року про направлення БТІ м. Києва постанови державного виконавця про звільнення майна з-під арешту від 26.10.2012 року для виконання (а. с. 135), проте, як встановлено апеляційним судом, будь-які докази, що свідчили б про фактичне надсилання вказаним сторонам та органу таких копій в матеріалах справи відсутні.

До того ж, на час апеляційного розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, у відомостях про виконавче провадження № 30751233 відсутні дані щодо вказаної постанови державного виконавця від 26 жовтня 2012 року про звільнення майна з-під арешту, хоча відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 року № 43/5 (z0388-03) (чинного на час виникнення спірних відносин), до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій; унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС; відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Водночас, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що, як вже зазначалося в цій ухвалі, 26 жовтня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві вже винесено постанову про звільнення з-під арешту всього майна ОСОБА_4, до якого входить й двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, вимоги позивача про визнання протиправними дій органу державної виконавчої служби щодо незняття арешту з квартири, яка належала ОСОБА_4 та продана на прилюдних торгах Товариству з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма", та відповідно скасування арешту, є безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Гамма" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .