Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого - Яреми А.Г.,

Суддів: Данчука В.Г., Левченка Є.Ф.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства (далі - ДП) "Моноліт-Сервіс" до ОСОБА_1 про укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та стягнення суми заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території,

в с т а н о в и л а :

У червні 2006 року ДП "Моноліт-Сервіс" звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що за умовами інвестиційного договору, укладеного між ТОВ БФ "Моноліт" та ОСОБА_1, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Iллічівську, договором передбачений його обов'язок після прийняття квартири у власність укласти договори з відповідними організаціями на експлуатацію будинку та отримання комунальних послуг, такий обов'язок для власника квартири передбачений і законом, однак ОСОБА_1. відмовляється укласти відповідний договір та оплачувати послуги з утримання будинку й прибудинкової території, хоча саме ДП "Моноліт-Сервіс" здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 та надає відповідні послуги.

Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1. укласти з ДП "Моноліт-Сервіс" договір про участь у витратах на утримання будинку АДРЕСА_1 у м. Iллічівську та прибудинкової його території з часу прийняття квартири - 5 жовтня 2004 року, стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку й прибудинкової території за період з жовтня 2004 року по червень 2006 року в сумі 1135 грн. 48 коп.

Рішенням Iллічівського міського суду від 6 лютого 2007 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасоване та постановлене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ДП "Моноліт-Сервіс" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Iллічівську на підставі договору, укладеного ним з ТОВ БФ "Моноліт", цим договором передбачено його обов'язок після прийняття квартири у власність укласти договори з відповідними організаціями на експлуатацію будинку та отримання комунальних послуг. 17 червня 2004 року ТОВ БФ "Моноліт" з метою утримання та експлуатації будинку АДРЕСА_1 створило ДП "Моноліт-Сервіс", була розроблена калькуляція витрат на утримання будинку, власники 56 квартир (із 59 квартир у будинку № 48) уклали з ДП "Моноліт-Сервіс" відповідні договори, натомість ОСОБА_1. договору не уклав, витрати по утриманню будинку й прибудинкової території за період з жовтня 2004 року по червень 2006 року не оплачував.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права і правильно застосовані норми матеріального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ДП "Моноліт-Сервіс" не є стороною по договору інвестування будівництва житла від 29 квітня 2003 року, в якому до того ж безпосередньо не зазначено про обов'язок відповідача укласти договори на експлуатацію будинку та отримання комунальних послуг саме з ДП "Моноліт-Сервіс", а тому згідно ст. 627 ЦК України (435-15) ОСОБА_1. має право укласти такі договори з будь-якою організацією за власним вибором; крім того, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення суми заборгованості по оплаті послуг ДП "Моноліт-Сервіс", оскільки між сторонами відсутні договірні-відносини, відсутні документи на підтвердження надання послуг та обгрунтування суми боргу з відповідною калькуляцією усіх витрат.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 (572-92-п) року.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідача з урахуванням витрат на експлуатацію будинку (а.с.24), а також розрахунки витрат підприємства на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.27-38).

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 316 ЦПК України (1618-15) на зазначені доводи позивача та положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) уваги не звернув і помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ДП "Моноліт-Сервіс" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року скасувати, залишити в силі рішення Iллічівського міського суду від 6 лютого 2007 року .

Ухвала оскарженню не підлягає.