Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення компенсації за затримку виплати одноразової допомоги,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ВАТ "Павлоградвугілля". Згідно висновку МСЕК від 4 березня 1997 року йому встановлено втрату 30% професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою. На підставі висновку МСЕК відповідачем наказом № 232-к від 16 квітня 1997 року йому була нарахована одноразова допомога в розмірі 13368 грн. 21 коп.

Висновком МСЕК від 4 лютого 1999 року йому встановлено втрату 30% професійної працездатності безстроково у зв'язку з професійним захворюванням. Наказом відповідача № 181-к від 30 березня 1999 року йому була нарахована одноразова допомога в розмірі 15006 грн. 60 коп.

Вказану допомогу відповідач тривалий час не виплачував і він був вимушений звернутись до суду. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2002 року з відповідача на його користь була стягнута заборгованість по одноразовій допомозі в розмірі 5746 грн. 70 коп. та 13106 грн. 60 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги по профзахворюванню в розмірі 963 грн. 70 коп.

Посилаючись на викладене, просив поновити строк на звернення до суду, стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини одноразової допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати за виробничою травмою в розмірі 8972 грн. 66 коп. та за професійним захворюванням в розмірі 5897 грн. 97 коп.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2007 року, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги в розмірі 14870 грн. 63 коп.

У поданій касаційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля" просить зазначені рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд, як першої, так і апеляційної інстанцій, послався на п.п. 39, 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила), ст. 34 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 (1427-97-п) року.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Застосовуючи Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 року (1427-97-п) , суд не звернув увагу на те, що дія цього Положення не поширюється на правовідносини, які виникли до 1 січня 1998 року.

Оскільки наказ № 232-к про нарахування і виплату одноразової допомоги ОСОБА_1 виданий 16 квітня 1997 року, зазначене Положення до нього не застосовується.

Згідно рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2002 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по одноразовій допомозі в розмірі 5746 грн. 70 коп. та 13106 грн. 60 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги по профзахворюванню в розмірі 963 грн. 70 коп.

У зв'язку з тим, що вказаним рішенням суду на користь позивача була стягнута заборгованість по одноразовій допомозі, нарахованій наказом відповідача № 181-к від 30 березня 1999 року, та компенсація за її несвоєчасну виплату, а рішення суду перейшло у стадію виконання відповідно до норм цивільного процесуального законодавства, вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги по професійному захворюванню не грунтуються на законі.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, а у апеляційного суду - для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, судові рішення відповідно до статті 341 ЦПК України (1618-15) підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 336,341 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення компенсації за затримку виплати одноразової допомоги відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.