У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, третя особа Якушинецька сільська рада Вінницького району
Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною
ділянкою, спонукання до виконання вимог добросусідства та
відшкодування матеріальної й моральної шкоди, за касаційною
скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької
області від 21 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Вінницької області від 2 квітня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із названим
позовом.
Зазначав, що він є власником земельної ділянки розміром 0,15
га, що розташована по АДРЕСА_1, була придбана ним для будівництва
й обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на
якій ним споруджується житловий будинок.
Праворуч від його земельної ділянки розташовано господарство
та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,1479 га, яка була придбана
відповідачем для обслуговування житлового будинку.
Проте відповідач використовує земельну ділянку не за її
цільовим призначенням, оскільки розташував на її території
деревообробний цех, сушку та фарбувальний цех.
Порушуючи правила добросусідства, ОСОБА_2 займається
виробничою діяльністю цілодобово, внаслідок чого шум у його
будинку перевищує допустимий рівень, а неприємні запахи від
фарбувального цеху, розташованого безпосередньо зі сторони його
будинку, де знаходяться спальня й дитяча кімната, не дають змоги
провітрювати будинок. Внаслідок цього в будинку стали псуватися
стіни і стеля, вартість ремонту яких складає 3382 грн.
Оскільки ОСОБА_2 на його зауваження та приписи уповноважених
державних органів не реагує та продовжує свою виробничу
діяльність, позивач просив суд зобов'язати відповідача
дотримуватися правил добросусідства та використовувати свою
земельну ділянку за цільовим призначенням, усунути перешкоди в
користуванні його земельною ділянкою шляхом знесення відповідачем
столярної майстерні, а також стягнути з відповідача на його корить
3382 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької
області від 21 листопада 2006 року позов задоволено частково:
зобов'язано ОСОБА_2 припинити діяльність майстерні по виготовленню
столярних виробів, дотримуватись принципів добросусідства та
використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням;
стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 3382 грн. матеріальної шкоди,
2000 грн. моральної шкоди та судові витрати, а в решті вимог
відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 2 квітня
2007 року рішення місцевого суду частково змінено: зменшено розмір
моральної шкоди до 1000 грн., а в решті рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить
питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий
розгляд до місцевого суду.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд, виходив з того,
що діями відповідача, пов'язаними з нецільовим використанням
належної йому земельної ділянки, порушуються права позивача та
завдано матеріальної й моральної шкоди.
Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов
висновку, що визначений судом першої інстанції розмір моральної
шкоди є надмірним і підлягає зменшенню.
Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна,
виходячи з наступного.
При вирішенні справи судами порушено вимоги процесуального
закону, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, розпочинаючи заочний розгляд справи, місцевий суд
вважав, що ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час і місце
розгляду справи, оскільки повідомлення про його виклик до суду на
21 листопада 2006 року було опубліковано в газеті "Поділля" № 50
від 14 листопада 2006 року, проте у судове засідання відповідач не
з'явився та про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
відповідач,
місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження
якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до
адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд
через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик
відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду
справи.
У позові ОСОБА_1 зазначив місце проживання свого сусіда
ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
За таких обставин, місцевий суд не мав правових підстав для
виклику відповідача на засідання суду в порядку, передбаченому ч.
9 ст. 74 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Проте в матеріалах справи відсутні належні докази про
направлення судових повісток на адресу відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
у разі неявки в
судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і
від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо
зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити
заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач
не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, заочний розгляд справи місцевим судом було
розпочато з порушенням вимог процесуального закону, оскільки
відповідача не було належним чином повідомлено про час та місце
розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна
сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,
встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 3382 грн.
матеріальної шкоди, завданої внаслідок псування стелі і стін
будинку позивача, місцевий суд в порушення вимог ст. 214 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не з'ясував, чи мали місце ці
обставини, чи виникли вони внаслідок винних дій відповідача та чи
є причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та фактом
псування стелі і стін будинку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були
досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні
яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання
яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Оскаржуючи рішення місцевого суду, відповідач посилався на
те, що постановою окружного адміністративного суду від 29 січня
2007 року, яка набрала законної сили, скасовано постанову
Вінницької районної санітарно-епідеміологічної станції від 8
червня 2006 року про накладення на нього штрафу за порушення
санітарних норм і правил (а.с. 91-92); за результатами контрольних
замірів, проведених Державним управлінням охорони навколишнього
середовища у Вінницькій області, встановлено відсутність в повітрі
перевищень вмісту забруднюючих речовин згідно вимог ГОСТУ (а.с.
85); а згідно протоколів проведення досліджень шумового
навантаження від 13 лютого 2007 року рівень шуму на території
земельної ділянки, що належить відповідачу, під час роботи
деревообробних верстатів і витяжних вентиляторів відповідає
санітарним нормам (а.с. 86).
Не зважаючи на те, що ці докази не були і не могли бути
предметом дослідження суду першої інстанції у зв'язку із заочним
розглядом справи та у зв'язку з їх появою після вирішення справи
місцевим судом, апеляційний суд дослідження цих доказів не провів
та доводів відповідача щодо відсутності в його діях порушень прав
позивача належним чином не перевірив.
За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області
від 21 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької
області від 2 квітня 2007 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Г. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк