УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Крижопільського районного споживчого товариства (далі - РСТ) про
повернення суми орендної плати та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до
Крижопільського РСТ про повернення суми орендної плати та
відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що 25 лютого 1999 року між Крижопільським РСТ і
нею був укладений договір оренди магазину №2, що знаходиться за
адресою: смт Крижопіль, вул. К. Маркса, 75, загальною площею 135
кв м.
У подальшому позивачці стало відомо, що відповідно до
договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року Крижопільське РСТ
продало зазначене приміщення магазину №2 споживчому товариству
"Мирон".
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня
2006 року договір купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року визнано
недійсним у частині покупця, визнано ОСОБА_1 покупцем за вказаним
договором і визнано за нею право власності на спірне приміщення.
До цього часу вона користувалася спірним приміщенням на
підставі договору оренди, сплачуючи по 240 грн. на місяць.
Проте при більш детальному вивченні в даний час умов
договору, виявилось, що згідно з п. 5.2 договору оренди строк його
дії до пролонгації 1 рік, орендна плата відповідно до п. 3.1 за
орендоване майно складає 240 грн., тобто місячна оплата повинен
становити відповідно 20 грн., нею ж сплачувались щомісячні платежі
в період з 25 лютого 1999 року до 1 січня 2005 року в розмірі 240
грн. на місяць, тобто зайво сплачено 15 400 грн., які позивачка
просила стягнути з відповідача.
Крім того, відповідач згідно з вищезазначеним договором
купівлі-продажу, не будучи вже власником спірного нежитлового
приміщення продовжував безпідставно отримувати від неї орендну
плату в розмірі 240 грн. щомісячно в період з січня 2005 року до
квітня 2006 року, що становить 3 840 грн. Зазначену суму позивачка
також просила стягнути з відповідача на її користь, а також
відшкодувати їй 50 000 грн. моральної шкоди, завданої
неправомірними діями відповідача.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області
від 19 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:
стягнуто на її користь із Крижопільського РСТ 3 600 грн. орендної
плати за період з січня 2005 року до березня 2006 року, 15 400
грн. різниці зайво сплаченої орендної плати за період з березня
1999 року до грудня 2004 року, 30 000 грн. моральної шкоди, 2 000
грн. витрат на юридичну допомогу та 490 грн. державного мита в
доход держави.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого
2007 року рішення районного суду змінено: виключено з резолютивної
частини рішення вказівку про стягнення моральної шкоди, у решті -
рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Крижопільське РСТ просить скасувати
постановлені судові рішення в частині задоволення позовних вимог
про повернення орендної плати, посилаючись на порушення судами
норм матеріального та процесуального права, і справу в цій частині
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої
інстанції виходив з їх доведеності.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки
суд дійшов їх без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин
справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах.
На порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд не навів будь-яких доводів на підтвердження своїх висновків та
в порушення п. 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
взагалі не
вказав норми права, на підставі яких вирішено спір.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови
від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
,
мотивувальна частина повинна містити встановлені судом обставини,
які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку
всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні
грошових та інших майнових вимог.
На порушення зазначених вимог у рішенні суд не зазначив, з
чого він виходив при обрахуванні орендної плати в розмірі 20 грн.
на місяць, і належним чином не з'ясував розмір щомісячної плати за
оренду приміщення, що був обумовлений сторонами та сплачувався на
виконання вимог договору протягом тривалого часу.
Крім того, стягуючи кошти за період з 1999 року до 2004 року,
тобто поза строком позовної давності, суд не навів обгрунтувань
такому висновку.
Не зазначені в рішенні й правові підстави стягнення на
користь позивачки моральної шкоди.
Указані порушення суду першої інстанції апеляційний суд
залишив поза увагою.
Змінюючи рішення в частині відшкодування моральної шкоди,
апеляційний суд порушив вимоги ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна
визнати законними та обгрунтованими й вони підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Крижопільського районного споживчого
товариства задовольнити.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від
19 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області
від 22 лютого 2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка