Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,

секретаря - Коцюрби В.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, представника відповідача Ковальової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року по справі № 757/34709/14-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 на виконання рішення суду для виплати недоотриманої суми пенсії дружині ОСОБА_1; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 неодержану суму пенсії за період з 22 серпня 2013 р. по 25 травня 2014 р. в сумі 36401 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та стягнути недоотриману суму допомоги на поховання у розмірі 11881 грн. 23 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення суду пенсія ОСОБА_4 повинна бути перерахована за період з 22 серпня 2013 року по 25.05.2014 року і нарахована сума недотриманої пенсії, яка виплачена його дружині ОСОБА_1. Так само, допомога на поховання повинна бути обчислена з урахуванням встановленого розміру пенсії на виконання рішення суду. Внаслідок таких протиправних дій відповідача виникла заборгованість по пенсії за минулий час (різниня між сумою, яка повинна бути нарахована і сумою, яка фактично була нарахована) і суми на допомоги на поховання, що завдало їй матеріальної шкоди.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку позивачці пенсії її померлого чоловіка та її стягнення скасоване та постановлене в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті постанова суду залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять, відповідно скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог; скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнані дії відповідача протиправними та зобов'язано останнього здійснити перерахунок пенсії чоловіку позивача ОСОБА_4 починаючи з 22 серпня 2013 року відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вищевказану постанову Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не виконало, перерахунок пенсії та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_4 не здійснило.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

При нарахуванні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_4, його дружині ОСОБА_1, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві новий розмір пенсії, який останнє повинно було перерахувати за постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, враховано не було.

Вимога ОСОБА_1 про виплату їй недоотриманих за життя ОСОБА_4 сум пенсій та допомоги на поховання останнього з урахуванням нового розміру пенсії на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виконані не були.

Листом від 4 серпня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало відповідь ОСОБА_1, в якій роз'яснило останній, що в неї відсутні підстави для реалізації невикористаного права померлого ОСОБА_4, як стягувача, на виконання постанови суду за його позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, зокрема, визнані дії відповідача протиправними та зобов'язано останнього здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 починаючи з 22 серпня 2013 року відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і вказана постанова відповідачем не виконана, то наведені обставини призвели й до порушення прав ОСОБА_1 з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час здійснення нарахування та виплати позивачу сум пенсії при втраті годувальника та витрат на поховання, оскільки вказані виплати здійснювалися без врахування перерахунку пенсії ОСОБА_4 і складають значно меншу сум від належної до отримання позивачем.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що будь-якому стягненню пенсії передує її нарахування, разом з тим, пенсія померлому ОСОБА_4 не була нарахована, а тому не може бути стягнута на користь позивачки, як дружини померлого пенсіонера. При цьому апеляційна інстанція відзначає, що пенсійні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому в частині стягнення недоотриманої пенсії за правилами КАС України (2747-15) позивачка являється не належним позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ) сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.

Згідно ст. 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

В разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.

Зі змісту наведених положень закону вбачається, що сума пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_4 і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та підлягає виплаті позивачу за умови звернення за нею не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Судами встановлено, що позивач звернулася до відповідача з приводу нарахування та виплати їй недоодержаної суми пенсії(різницею між сумою, яка повинна бути нарахована і сумою, яка фактично була нарахована) та витрат на поховання в межах 6 місячного строку після смерті пенсіонера. В судовому засіданні постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, що набрала законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії чоловіку позивача ОСОБА_4, і вказана постанова відповідачем не виконана.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, вказана постанова набирала законної сили 20 травня 2017 року.

На підставі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року підлягала добровільному виконанню відповідачем, разом з тим не була виконана останнім.

Судами встановлено, що згідно умовного розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_4 у період з серпня 2013 року по травень 2014 року сума такої доплати пенсії складає 36401 грн. 72 коп.

З урахуванням наведених обставин та у відповідності до ч. 4 ст. 61 Закону № 2262-XII колегія суддів вважає вірним також висновок суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинне здійснити доплату ОСОБА_1 такої суми допомоги в розмірі 11881 грн. 23 коп.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з урахуванням вищенаведених обставин.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, яка відповідає нормам матеріального і процесуального права та змінена апеляційним судом помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року скасувати, постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року та залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.