Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року,

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму боргу у розмірі 35 386 доларів США, що еквівалентно 904 837 грн 62 коп., з яких: 22 000 доларів США, що еквівалентно 562 540 грн, - сума основного боргу; 620 доларів США, що еквівалентно 15 871 грн, - 3 % річних від простроченої суми та 12 766 доларів США, що еквівалентно 326 426 грн 62 коп., - інфляційні збитки.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що ОСОБА_5 03 грудня 2012 року отримала у нього в борг 22 000,00 доларів США, які зобов'язалася повернути 01 грудня 2013 року, що підтверджується розпискою.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 свої зобов'язання належним чином не виконала, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 562 540 грн, що еквівалентно по курсу НБУ 22 000,00 доларам США, 3 % річних у розмірі 15 871 грн та збитки у зв'язку з інфляцією в сумі 326 426 грн 62 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року в частині стягнення інфляційних втрат та судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачка прострочила виконання своїх грошових зобов'язань за договором позики від 03 грудня 2012 року, а тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язана повернути позивачу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та погоджуючись з висновком цього суду в частині стягнення суми боргу та 3 % річних, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 та від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, та виходив з того, що норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях, а предметом договору позики була іноземна валюта, яка індексації не підлягає, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Також необґрунтованими є й доводи ОСОБА_5 щодо відсутності у неї заборгованості за розпискою від 03 грудня 2012 року, на підтвердження чого нею до касаційної скарги додано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 про вилучення запису про реєстрацію іпотеки та зняття заборони відчуження з квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з виконанням у повному обсязі ОСОБА_5 зобов'язань згідно з договором позики від 12 квітня 2012 року та договору іпотеки, посвідченого 12 квітня 2012 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. за реєстровим № 1357 (зі всіма додатковими договорами до них), оскільки вказана заява не була предметом розгляду судів попередніх інстанцій та стосується виконання іншого договору, а саме від 12 квітня 2012 року, в той час як предметом розгляду у цій справі є розписка ОСОБА_5 від 03 грудня 2012 року, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а. с. 67).

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року в частині, яка не скасована рішенням апеляційного суду, та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.