Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер про поновлення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- поновити його на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Водполімер (далі - ТОВ НВФ Водполімер) з 18 березня 2016 року;

- скасувати державну реєстрацію змін відомостей про ТОВ НВФ Водполімер, не пов'язаних зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи), оформлених протоколом № 1/2016 позачергових загальних зборів ТОВ НВФ Водполімер від 18 березня 2016 року, зареєстровану 28 березня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області за № 13541070021000247.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 31 жовтня 2014 року протоколом № 17/11/14 загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер його було призначено директором товариства без укладання трудового контракту, а 10 квітня 2015 року ним, як директором товариства, було видано наказ (розпорядження) № 7 про призначення на посаду директора ТОВ НВФ Водполімер.

Позивач вказував, що у липні 2015 року учасниками товариства було прийнято рішення про припинення з ним трудових відносин та призначення з 04 серпня 2015 року на посаду директором товариства ОСОБА_5, у зв'язку з чим 18 березня 2016 року ним були скликані позачергові збори, на яких було прийнято рішення про його звільнення з посади директора,.

Посилаючись на те, що вказані збори були неповноважними у зв'язку із відсутністю необхідного кворуму, ОСОБА_3 вважав його звільнення з вказаної посади неправомірним та просив задовольнити позов.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ НВФ Водполімер з 18 березня 2016 року.

Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ НВФ Водполімер, не пов'язаних зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи), оформлених протоколом № 1/2016 позачергових загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер від 18 березня 2016 року, зареєстровану 28 березня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Борозенець О.В. за № 13541070021000247.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на позачергових загальних зборах 18 березня 2016 року були присутні лише три учасники товариства, які у сукупності володіють 58,72 % голосів, у зв'язку з чим був відсутній кворум позачергових загальних збрів відповідно до п. 12.6 Статуту товариства, що підтверджується й рішенням Господарського суду Київської області від 21 червня 2016 року, яким визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер, оформлене протоколом від 18 березня 2016 № 1/2016, про припинення повноважень директора товариства ОСОБА_3 з 18 березня 2016 року та обрання з 18 березня 2016 року директором товариства ОСОБА_4, саме з підстав порушення вимог закону щодо процедури скликання загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4, погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 жовтня 2014 року протоколом загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер № 17/11/14 ОСОБА_3 було призначено на посаду директора товариства з 01 листопада 2014 року.

10 квітня 2015 року ОСОБА_3 видано наказ (розпорядження) № 7 про призначення його на посаду директора ТОВ НВФ Водполімер з 10 квітня 2015 року (а. с. 4-9).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер від 14 липня 2015 року № 2/15 було прийнято рішення про припинення трудових відносин з директором товариства ОСОБА_3 з 05 серпня 2015 року та про укладення трудового контракту з ОСОБА_5

Також було зобов'язано ОСОБА_3 вчинити дії, спрямовані на припинення правочинів товариства, пов'язаних з купівлею та продажем товарів, майна та іншого без дозволу зборів, передати ОСОБА_5 бухгалтерську та технічну документацію товариства (а. с. 12, 13).

ОСОБА_3 письмово було повідомлено товариство про неможливість виконання зазначених у протоколі вимог, оскільки зазначені у протоколі рішення прийняті без належного скликання та проведення загальних зборів учасників товариства та вказаний протокол не містить підпису трьох учасників товариства, що свідчить про відсутність кворуму при прийнятті рішень на зазначених зборах (а. с. 14).

Згідно з протоколом № 1/2016 загальних зборів учасників ТОВ НВФ Водполімер від 18 березня 2016 року прийнято рішення про припинення повноважень директора товариства ОСОБА_3 з 18 березня 2016 року та обрання з 18 березня 2016 року директором товариства ОСОБА_4 (а. с. 32, 33).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 30 березня 2016 року, керівником ТОВ НВФ Водполімер зазначено ОСОБА_4 (а. с. 28-31).

Згідно з наказом ТОВ НВФ Водполімер від 18 березня 2016 року у зв'язку з призначенням на посаду директора ТОВ НВФ Водполімер ОСОБА_4 приступає до виконання обов'язків з 18 березня 2016 року (а. с. 68).

14 квітня 2016 року укладено контракт з директором ТОВ НВФ Водполімер ОСОБА_4 (а. с. 69).

На погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ НВФ Водполімер з 18 березня 2016 року, з апеляційною скаргою до суду звернувся ОСОБА_4, посилаючись на порушення рішенням суду першої інстанції його прав, як нового директора ТОВ НВФ Водполімер.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівника у певних випадках.

Відповідно до ст. ст. 3, 221, 232 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, у тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебувають з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Вважаючи свої трудові права порушеними у зв'язку з поновленням ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ НВФ Водполімер з 18 березня 2016 року відповідно до судового рішення від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_4, будучи призначеним на посаду директора з 18 березня 2016 року, з відповідним позовом до суду в порядку ст. 232 КЗпП України про захист свого порушеного права не звертався.

Разом з тим, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 292, 297 ЦПК України не перевірив статус особи, яка не була стороною у справі і подала апеляційну скаргу на рішення суду у трудовому спорі, у зв'язку з чим судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.