Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Червинської М.Є.,

суддів:

Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України, про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії та за позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, треті особи: орган опіки та піклування Іллічівської міської ради Одеської області, головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Одеської області від 01 липня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 травня 2007 року між публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Ощадбанк) та ОСОБА_8 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 37, за умовами якого банк зобов'язувався надавати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 23 травня 2007 року між банком і ОСОБА_9 було укладено договір поруки та цього ж дня - договір іпотеки нерухомого майна з ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Протягом розгляду судової справи позивачам стало відомо, що раніше, в різні періоди, вже були винесені судові рішення про стягнення на користь відповідача сум заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 23 травня 2007 року, а також двічі проводились прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, які не відбулися у зв'язку із відсутністю бажаючих придбати це майно. Лот був знятий з торгів на підставі ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачу (стягувану) було запропоновано залишити за собою нереалізовану з прилюдних торгів нерухомість. У визначений строк відповідач такого бажання не виявив, а тому позивачі просять суд визнати договір іпотеки від 23 травня 2007 року припиненим.

Ухвалою суду від 09 грудня 2016 року справу за вказаним позовом було об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ПАТ Ощадбанк про виселення.

Вказані вимоги банку були обґрунтовані тим, що судові рішення прийняті у справах № 2-388/2010 та № 2-2602/10, в частині звернення стягнення боргу на предмет іпотеки - квартиру, не можуть бути виконані у зв'язку із наявністю реєстрації у ній відповідачів, а тому банк просив задовольнити позов.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2016 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано іпотечний договір від 23 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу, (зареєстровано в реєстрі за № 7256), укладений між ВАТ Ощадбанк (правонаступником якого є ПАТ Ощадбанк) та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, на квартиру АДРЕСА_1 припиненим.

У задоволенні позову ПАТ Державний ощадний банк України відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 липня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині визнання іпотечного договору від 23 травня 2007 року таким, що є припиненим, скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 і ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ Ощадбанк про виселення не оскаржується, тому відповідно до ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку в цій частині не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 23 травня 2007 року між ПАТ Ощадбанк та ОСОБА_8 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 37, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався надавати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії у розмірі 388 850 грн на споживчі цілі під 18 % річних та з остаточним строком повернення до 23 травня 2017 року.

23 травня 2007 року на забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним договором між ПАТ Ощадбанк і ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

З підстав невиконання умов договору відновлювальної кредитної лінії № 37, прострочення повернення кредиту і сплати процентів, у судовому порядку на користь ПАТ Ощабанк було стягнуто з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 заборгованість у розмірі 460 051,86 грн на підставі рішення суду від 13 квітня 2010 року та у розмірі 88 010,90 грн на підставі рішення суду від 08 грудня 2010 року. На виконання вказаних рішень відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На підставі виданих виконавчих листів двічі проводились публічні торги (26 квітня 2011 року і 09 липня 2012 року), лот - трикімнатна квартира у зв'язку з відсутністю бажаючих придбати майно, був знятий з прилюдних торгів.

Виконавчий лист, на підставі постанови відділу виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції від 23 серпня 2012 року, було повернуто стягувачу. Зі змісту цієї постанови вбачається, що 19 липня 2012 року стягувачу (відповідачу у справі) було запропоновано залишити за собою нереалізовану з прилюдних торгів квартиру. У запропонований строк відповідач не виявив такого бажання, у зв'язку із чим арешт з предмета іпотеки був знятий, нерухоме майно повернуто боржнику, а виконавчий лист було повернуто без виконання.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 і ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2602/10 було відкрите 20 грудня 2010 року, отже правовідносини зі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів розпочалися у 2010 році, тобто до набрання чинності Законом № 3795-VI (3795-17) , а тому дійшов висновку, що в даному випадку необхідно керуватися ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на момент вчинення процесуальних виконавчих дій, тобто до внесення змін Законом № 3795-VI (3795-17) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що на момент оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, була чинною норма, яка не передбачала можливості припинення іпотеки у цьому випадку.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (у редакції до внесення змін Законом № 3795-VI (3795-17) ) якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (у редакції до внесення змін) якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Відповідно до Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI (3795-17) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" доповнено реченням такого змісту: Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

За змістом ч. 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (у новій редакції) якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 1 цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Прикінцевими положеннями Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI (3795-17) передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1), а п. 2 встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Закон № 3795-VI (3795-17) набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

Судами було встановлено, що виконавчі дії з реалізації предмета іпотеки проводились на погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором від 23 травня 2007 року, апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув, а тому оскаржуване рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, отже на підставі ст. 338 ЦПК підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 01 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання договору іпотеки припиненим та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.