1170/2а-1816/12 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 26.07.2017 Прийняття

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 22.02.2012 № 0000382330. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2193,80 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року на

загальну суму 331105,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 165553,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки від 13.02.2012 за № 29/2330/36793836. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК), завищивши податковий кредит у податковому обліку за листопад та грудень 2011 року на суму 745470,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставок від ТОВ "Лотіан" сільгосппродукції.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ "Лотіан" обґрунтовано посиланням на ознаки фіктивності його підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутністю основних засобів (складських, виробничих приміщень тощо), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 № 0000382330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 331105,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 165553,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ "Лотіан" сільгосппродукції, олії соєвої, олії соняшникової, від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові накладні, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит із ПДВ за листопад та грудень 2011 року. Крім податкових накладних, позивач під час перевірки надав належно завірені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заборгованість по ТОВ "Лотіан" в бухгалтерському обліку позивача відсутня.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ (408-18) ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), ОДПІ посилається на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 27.01.2012 № 62/23-513/35241259 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Лотіан"" і, як наслідок, на безпідставне формування позивачем податкового кредиту за нікчемними операціями із поставки позивачу від ТОВ "Лотіан" сільгосппродукції, олії соєвої, олії соняшникової, з огляду на відсутність цього постачальника за місцезнаходженням, відсутність у цього постачальника основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: належно завірених копій податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, доказів використання позивачем поставленої сільгосппродукції у власній господарській діяльності (реалізації олії соняшникової та олії соєвої на адресу ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "Протеїн-Продакшн"), - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ "Лотіан" товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.