Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився,

від відповіда - Поддубко Є.Д.

прокурор - Атаманюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 р.

у справі № 2а/0470/5/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2011 року Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" (далі - позивач, ПАТ "Дніпропетровський трубний завод") подано до суду позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000598812 від 27.07.2011 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 р., позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 27.07.2011 р. № 0000598812 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4 397 072 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 4397072,00 грн, заявлених до відшкодування на розрахунковий рахунок, за результатами перевірки складено акт від 14.07.2011 р. за № 1244/08-02/2-05393122.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення абз. "а" п.п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року на 4397072,00 грн.

Підставою для таких висновків зазначено те, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання підприємства у квітні 2011 року встановлено постачальників, по яким до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію); порушено провадження у справі про банкрутство; прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); запит на встановлення місцезнаходження, а саме: ТОВ "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест", ТОВ "Метінвест-СМЦ", ПП "Апрель", ТОВ "Мінерал Груп", ТОВ "ТД Реагент", ТОВ "Вуглеелектромаш".

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. за № 0000598812, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 4397072,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції за встановлене порушення у розмірі 1 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, обґрунтовував своє рішення тим, що податковим органом, всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАС України, не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності його прийняття.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надані необхідні первинні документи, а саме:

- по ТОВ "Мінерал Груп" договір купівлі-продажу від 30.09.2008 р. за № 7/5; податкова накладна від 24.02.2011 р.; видаткова накладна від 24.02.2011 р. за № РН-0000030; реєстр платіжних доручень від 14.03.2011 р.; податкова накладна від 23.03.2011 р.; видаткова накладна від 23.02.2011 р. за № РН-0000027; реєстри платіжних доручень від 15.03.2011 р., від 16.03.2011 р.; від 17.03.2011 р., від 21.03.2011 р., від 22.03.2011 р.;

- по ТОВ "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" договір постачання від 15.04.2010 р. за № 100/5 та специфікація до нього; реєстр платіжних доручень від 23.03.2011 р.; податкова накладна від 06.11.2011 р.; рахунок-фактура від 06.01.2011 р. за № 060115; транспортна накладна № 45048479;

- по ТОВ "Метінвест-СМЦ" договір постачання від 21.01.2011 р. за № ДНН-473/01/11; податкова накладна від 21.03.2011 р.; видаткова накладна від 23.03.2011 р.; реєстр платіжних доручень від 21.03.2011 р.; податкова накладна від 25.03.2011 р.; видаткова накладна від 31.03.2011 р.; рахунок на сплату від 30.03.2011 р. за № ДПДП0001329/7941; видаткова накладна від 28.03.2011 р. за № ДПДП0007932; реєстр платіжних доручень від 25.03.2011 р.; податкова накладна від 18.03.2011 р.; видаткова накладна від 21.03.2011 р. за № ДПДП0007795; видаткова накладна від 23.03.2011 р. за № ДПДП0007817; реєстр платіжних доручень від 18.03.2011 р.; податкова накладна від 10.03.2011 р.; видаткова накладна від 11.03.2011 р. за № ДПДП0007626; рахунок на сплату від 11.03.2011 р. за № ДПДП0001027/7626; видаткова накладна від 11.03.2011 р. за № ДПДП0007609; рахунок на оплату від 11.03.2011 р. за № ДПДП0001027/7609; реєстр платіжних доручень від 10.03.2011 р.; податкова накладна від 23.03.2011 р.; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.03.2011 р., від 18.03.2011 р., від 10.03.2011 р., від 25.03.2011 р.; видаткова накладна від 24.03.2011 р. за № ДПДП0007863; податкова накладна від 31.03.2011 р.; видаткова накладна від 31.03.2011 р. за № ДПДП0008006;

- по ПП "Апрель" договір купівлі-продажу від 15.03.2010 р. за № 65/5; податкова накладна від 04.03.2011 р.; видаткова накладна від 04.03.2011 р. за № 443; податкова накладна від 02.03.2011 р.; видаткова накладна від 02.03.2011 р. за № 431; від 25.03.2011 р.; видаткова накладна від 25.03.2011 р. за № 645; подорожній лист від 25.03.2011 р.; реєстр платіжних доручень від 31.03.2011 р.; податкова накладна від 09.03.2011 р.; видаткова накладна від 09.03.2011 р. за № 469; реєстр платіжних доручень від 21.03.2011 р.; податкова накладна від 17.03.2011 р.; рахунок на оплату від 17.03.2011 р. за № 516; реєстри платіжних доручень від 29.03.2011 р., від 31.03.2011 р.; податкова накладна від 17.03.2011 р.; видаткова накладна від 17.03.2011 р. за № 549; податкова накладна від 10.03.2011 р.; видаткова накладна від 10.03.2011 р. за № 472; податкова накладна від 25.03.2011 р.; видаткова накладна від 25.03.2011 р. за № 641; подорожній лист від 25.03.2011 р.; реєстр платіжних доручень від 31.03.2011 р.; податкова накладна 28.02.2011 р.; видаткова накладна від 28.02.2011 р. за № 399; подорожній лист від 28.02.2011 р.; реєстри платіжних доручень від 11.03.2011 р., від 15.03.2011р.; податкова накладна від 23.02.2011 р.; видаткова накладна від 23.02.2011 р. за № 372; реєстр платіжних доручень від 02.03.2011 р.; податкова накладна від 04.02.2011 р.; видаткова накладна від 04.02.2011 р. за № 224; реєстр платіжних доручень від 29.03.2011 р.; податкова накладна від 03.02.2011 р.; видаткова накладна від 03.02.2011 р. за № 216; реєстр платіжних доручень від 29.03.2011 р.;

- по ТОВ "Вуглеелектромаш": договір підряду від 01.02.2011 р. за № 115/5; податкова накладна від 31.03.2011 р.; акт приймання-передачі робіт від 31.03.2011 р. за № ОУ-0000056;

- по ТОВ "ТД Реагент" договір купівлі-проваджу від 25.02.2010 р. за № 35/5; податкова накладна від 15.02.2011 р.; видаткова накладна від 15.02.2011 р. за № ТДР01567; товарно-транспортна накладна від 15.02.2011 р.; рахунок на оплату від 14.02.2011 р. за №ТДР01567; реєстр платіжних доручень від 02.03.2011 р.; податкова накладна від 15.02.2011 р.; видаткова накладна від 15.02.2011 р. за № ТДРо1227; товарно-транспортна накладна від 15.02.2011 р.; рахунок на оплату від 03.02.2011р. за № ТДР01227; реєстр платіжних доручень від 11.03.2011 р.; податкова накладна від 03.02.2011 р.; видаткова накладна від 04.03.2011 р. за № ТДР02198; рахунок на оплату від 03.03.2011 р. за № ТДР02198; реєстр платіжних доручень від 03.03.2011 р.; товарно-транспортна накладна від 04.03.2011 р.; податкова накладна від 16.03.2011 р.; видаткова накладна від 24.03.2011 р. за № ТДР02571; рахунок на оплату від 15.03.2011 р. за № ТДР02571; реєстр платіжних доручень від 16.03.2011 р.; податкова накладна від 15.03.2011 р.; видаткова накладна від 15.03.2011 р. за № ТДР02365; рахунок на оплату від 10.03.2011 р. за № ТДР02365; реєстри платіжних доручень від 24.03.2011 р., від 29.03.2011 р.; податкова накладна від 24.03.2011 р.; видаткова накладна від 24.03.2011 р. за № ТДР02926; рахунок на оплату від 23.03.2011 р. за № ТДР02926; реєстр платіжних доручень від 29.03.2011 р.; податкова накладна від 14.03.2011 р.; податкова накладна від 11.03.2011 р.; видаткова накладна від 14.03.2011 р. за № ТДР02419; товарно-транспортна накладна від 14.03.2011 р.; рахунок на оплату від 11.03.2011 р. за № ТДР02419; реєстри платіжних доручень від 16.03.2011 р., від 17.03.2011р., від 21.03.2011 р.

Під час перевірки відповідачу зазначені документі були надані в повному обсязі й будь-яких зауважень чи претензій до форми чи змісту наданих до перевірки документів з боку відповідача не було.

Відтак, фактично позивач надав суду документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів, їх переміщення (доставку) тощо. З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій також досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платниками податку на додану вартість.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.