Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. за участю

секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Хітько В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року

у справі № 813/6049/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Галичина"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

Приватне акціонерне товариство "Галичина" (далі - позивач, ПАТ "Галичина") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Галичина", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

СДПІ з ОВП у м. Львові у письмовому запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Галичина" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності декларування, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Орім" за період жовтень 2014 року - січень 2015 року, про що складено акт від 13.07.2015 року № 3/28-06-40-00/25553579.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.14.1.181, пп.14.1.185, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по операціях з придбання послуг від ПП "Орім" на суму 1255263 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000204000/9585 від 24.07.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1882894,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 1255263,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 627631,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2014 року між ПАТ "Галичина" (замовник) та ПП "Орім" (виконавець) укладено договір № 55 про надання маркетингових послуг, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати маркетингові послуги, а замовник прийняти й оплатити надані послуги.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження господарських операцій.

Колегія суддів не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно було з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.