Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року

у справі № 820/23/16

за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ) звернулась до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Київська ОДПІ м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000022203 від 17.11.2015 року та № 0000032203 від 17.11.2015 року. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Київська ОДПІ м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати в повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ у письмовому запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період 01.07.2011 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки № 883/20-31-22-03/23915446 від 29.10.2015 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем:

пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138, пп. 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 на загальну суму 481 189,0 грн.;

пп. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 та пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 37 950 000,0 грн.;

пп. 153.8.1 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі на загальну суму 30 007,0 грн.

пп. 213.1.7 п.213.1 ст. 213, п.219.2 ст. 219 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 13980,92 грн.;

пп. 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 розділу та пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Податкового кодексу України (2755-17) , встановлена несвоєчасна сплата ПДФО за жовтень - грудень 2012 року, січень - травень 2013 року, липень 2013 року, вересень 2013 року, листопад 2013 року, січень - березень 2014 року, листопад 2014 року.

На підставі акта перевірки податковим органом 17 листопада 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0043031701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платника податку у вигляді з/п, 11010100 за штрафними санкціями 19243,17 грн.

№ 0043021701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, 11010100 за штрафними санкціями 510,00 грн.

№ 0000012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами (код платежу 14021200) усього 17 476,15 грн. в т.ч. за основним платежем на суму 13 980,92 грн., за штрафними санкціями у розмірі 3 495,23 грн.

№ 0000022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій розташованих на території України, за винятком страхових організацій (код платежу 11021600) усього - 7 156 392,50 грн., що складається з грошового зобов'язання за основним платежем на суму 5 725 114,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1 431 278,50 грн.

№ 0000032203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 662500,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000022203 від 17.11.2015 року та № 0000032203 від 17.11.2015 року, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПК України).

Згідно із пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку. При цьому, під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АКБ "Меркурій" (кредитор) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ (позичальник) укладений договір № 02-25К-02 від 21.01.2008 р. на кредитну лінію, відповідно до умов якого у строк з 21.01.2008 р. по 25.08.2008 кредитор відкриває позичальнику на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання невідновлювальну кредитну лінію у сумі, що не перевищує 6300000,00 грн. (ліміт кредитування) на придбання нерухомості, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 19.01.2009 р. та сплачувати проценти за його використання по ставці 18% річних на визначених цим договором умовах. Строк повернення кредиту продовжується на умовах, передбачених цим договором.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди від 17.12.2009, від 17.02.2011, 02.09.2011, 20.12.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність зв'язку відповідних операцій (сплата відсотків за кредитним договором) з господарською діяльністю підприємства позивача, а податковим органом в акті перевірки таких фактів з відповідним документальним підтвердженням не спростовано.

Витрати на нарахування відсотків за користування кредитом включаються до фінансових витрат в порядку, встановленому п. 141.1 ст. 141 ПК України, в тому звітному періоді, за який платнику податку належить сплатити такі відсотки та які останній визнає, незалежно від фактичної їх сплати позичальнику.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладений договір про надання консультаційних послуг від 01.10.2014 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати Компанії комплекс консультаційних послуг щодо розробки бізнес-моделі, розробки стратегії та адаптації Компанії до обраної стратегії. Загальна сума плати виконавцю за надання послуг встановлюється у розмірі 2000000,0 грн.

Реальність вчинення даного правочину підтверджена звітом ФОП ОСОБА_4 про проведений Стратегічний аналіз щодо розробки бізнес-моделі, розробки стратегії та адаптації Компанії до обраної стратегії. Отримання зазначеної послуги від контрагента підприємства позивача підтверджується актом приймання-передачі послуг від 01.10.2014 р.

Крім того, між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ (замовник) протягом перевіряємого періоду були придбані інформаційно-консультаційні послуги на підставі договорів, укладених з: 1) ФОП ОСОБА_5 (договір № 19/В/13 від 19.03.2013 р.) - сума задекларованих витрат 3000000,00 грн.; 2) ФОП ОСОБА_6 (договір від 17.10.2013 р.) - сума задекларованих витрат 3000000,00 грн.; 3) ФОП ОСОБА_7 (договір № 14/В/14 від 04.02.2014 р.) - сума задекларованих витрат 3000000,00 грн.; 4) ФОП ОСОБА_8 (договір № 17/В/14 від 19.02.2014 р.) - сума задекларованих витрат 3000000,00 грн.; 5) ФОП ОСОБА_9 (договір № 15/В/14 від 04.09.2014 р.) - сума задекларованих витрат 3000000,00 грн.; 6) ФОП ОСОБА_10 (договір № 18/В/14 від 18.08.2013 р.) - сума задекларованих витрат 3000000,00 грн.; 7) ФОП ОСОБА_11 (договір від 30.09.2013 р.) - сума задекларованих витрат 2950000,00 грн.; 8) ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13 (договір № 16/В/13 від 14.03.2013 р.) - сума задекларованих витрат 6000000,00 грн.; 9) ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15 (договір від 22.01.2014 р., додатковою угодою № 1 від 10.09.2014 р. до складу виконавців включено ще ФОП ОСОБА_16) - сума задекларованих витрат 9000000,00 грн. Вказані фізичні особи-підприємці виступали Виконавцями договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами вказаних вище договорів Виконавець зобов'язується за завданням Замовника, з метою збільшення обсягів посередницьких послуг з купівлі, продажу, міни цінних паперів та депозитарних послуг, надавати замовнику послуги щодо пошуку та залучення клієнтів (юридичних та/або фізичних осіб) для обслуговування Компанією. Послуги полягають в пошуку та залученні юридичних та/або фізичних осіб, зацікавлених у продуктах і послугах Компанії, наданні консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки з питань маркетингових цілей. Загальна сума Договору складається з відсоткової (змінної) винагороди, що сплачується виконавцю протягом дії цього Договору. Відсоткова (змінна) винагорода виконавця за кожного клієнта складає 95% від суми винагороди Компанії, що сплачується (нараховується) залученими виконавцем клієнтами.

Реальність здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами підтверджена матеріалами справи, зокрема Звітами щодо надання послуг з пошуку клієнтів та сприянню і супроводу переговорного процесу між Клієнтом і Компанією та актами приймання-передачі робіт.

На момент укладення підприємством позивача договорів про надання інформаційних та консультаційних послуг із вказаними вище СПД, контрагенти підприємства позивача перебували на податковому обліку та були зареєстровані платниками єдиного податку 3 групи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

В частині відмови в задоволенні позову Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю сторонами рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.