607/13681/16-ц Про скасування наказу про відрахування з числа студентів - 27.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України" про скасування наказу про відрахування з числа студентівза касаційною скаргою Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 7 березня 2017 року,

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона є іноземкою, громадянкою республіки Нігерія та з 2014 року навчалася на контрактній формі навчання у державному вищому навчальному закладі "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України" за спеціальністю "лікувальна справа". Впродовж 2014-2015 та 2015-2016 років вона успішно виконувала навчальний план першого, другого та третього курсів, однак у зв'язку з складним матеріальним становищем країни її громадянства, а саме рішенням уряду республіки Нігерія, за яким усі кошти підлягають переказу за кордон виключно через Центральний банк республіки, переказ проплати за навчання від її родичів було затримано на декілька тижнів. У зв'язку з простроченням платежу за перший семестр третього року навчання виконуючим обов'язки керівника навчального закладу її було відраховано з числа студентів.

Позивачка зазначала, що про рішення відрахувати її з числа студентів вона дізналася уже після його прийняття, оскільки про розгляд цього питання її не було повідомлено ні ректоратом, ні студентським парламентом.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_3, посилаючись на невеликий час прострочення оплати за навчання, наявність поважних причин несвоєчасної оплати та порушення порядку розгляду питання про її відрахування, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки керівника університету від 3 жовтня 2016 року № 310 "Про відрахування з числа студентів університету" у частині відрахування її з числа студентів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 7 березня 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Скасовано наказ виконуючого обов'язки ректора Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України" від 3 жовтня 2016 року "Про відрахування з числа студентів університету" у частині відрахування ОСОБА_3 з числа студентів.

У касаційній скарзі Державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка хоча й порушила умови договору навчання в університеті, прострочивши сплату за навчання, проте на незначний термін та з незалежних від неї причин, про які вона своєчасно повідомила деканат університету. При цьому відповідачем було порушено порядок її відрахування, оскільки під час вирішення та розгляду цього питання позивачку не було повідомлено та викликано для надання пояснень і заперечень.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду, а також зазначив, що укладений між сторонами договір за своїм змістом є договором про надання послуг, а позивачка є споживачем освітніх послуг, отже, є "слабкою" стороною договору відносно відповідача, її відрахування з числа студентів є правом університету, а не його обов'язком.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 8 жовтня 2014 року між державним вищим навчальним закладом"Тернопільський державний медичний університет імені І. Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України" та ОСОБА_3 було укладено договір № 334і про зобов'язання університету за кошти замовника здійснити у період з 8 жовтня 2014 року по 30 червня 2020 року навчання позивачки на факультеті іноземних студентів за спеціальністю "лікувальна справа".

З метою виконання договору виконавець зобов'язався надати навчальну послугу англійською мовою за навчальними планами і програмами, встановленими для даної спеціальності, для отримання позивачкою кваліфікації "спеціаліста" та видати документ про освіту, встановленого Міністерством охорони здоров'я України взірця, за умови виконання навчальної програми та успішного складання підсумкових іспитів.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник (позивачка) зобов'язався своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у строки, що встановлені договором.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що внесення коштів за навчання проводиться кожного семестру до 15.09. за І семестр та до 01.02. за ІІ семестр поточного року.

Згідно з п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку невиконання фінансових умов договору.

Згідно з п. 2.8 договору виконавець (університет) може відрахувати замовника (позивача) і розірвати договір у випадку несвоєчасної оплати за навчання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У ч. 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, п. 5 ст. 46 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує навчання.

При задоволенні позову суд врахував обставини, які визнав поважними, що призвело до порушення умов договору.

Разом з тим при вирішенні спору апеляційний суд зазначив не лише те, що враховує поважні причини прострочення виконання умов договору зі сторони позивачки, а й те, що при виданні наказу університетом допущено неправомірні дії, а саме: не відібрання попереднього пояснення від студента, позивачки; відрахування студента здійснено без повідомлення ОСОБА_3 про розгляд питання студентським парламентом, що є порушенням ст. 40 Закону України "Про вищу освіту".

Проте у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України апеляційний суд не вказав, якими нормами права чи умовами укладеного між сторонами договору обов'язковим є для університету попереднє отримання пояснення в особи, яка, як визнав суд, порушила умови договору.

Апеляційний суд також не зазначив, який саме порядок та процедура погодження органом студентського самоврядування університету для відрахування студента передбачена ст. 40 Закону України "Про вищу освіту", Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245 (z0427-96) , Статутом Університету та Положенням про Студентський Парламент Університету і чи є це само по собі підставою для визнання дій університету неправомірними.

Отже, судове рішення апеляційного суду фактично ухвалено на припущеннях, що заборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити частково.