Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Копенкуватської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай), зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2017 року,

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 27 квітня 1987 року він був прийнятий у члени колективного сільськогосподарського підприємства "Червона комуна" Новоархангельського району Кіровоградської області (далі - КСП "Червона комуна") на посаду шофера, де працював до 20 січня 1996 року. Зазначав, що на час розпаювання земель КСП "Червона комуна" він був його членом та мав право на земельну частку (пай), проте до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) помилково включений не був. У той період часу на підприємстві також працював ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який отримав земельну частку (пай) та згідно інформації Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області виготовив державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,59 га. Вважав, що має право на земельну частку (пай), оскільки був членом колективного сільськогосподарського підприємства, землі якого було розпайовані.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_3 просив суд: поновити йому строк для звернення до суду, оскільки про порушення свого права дізнався лише у 2016 році після звернення до районної державної адміністрації; визнати за ним право на земельну частку (пай) та зобов'язати Новоархангельську районну державну адміністрацію Кіровоградської області видати на його ім'я, тобто ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колишнього колгоспу "Червона комуна".

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2017 року, ОСОБА_3 у поновленні строку на звернення до суду з позовом та у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право позивача на захист порушеного права виникло у 1995 році, проте з позовом до суду він звернувся лише у лютому 2017 року, не навівши поважних причин для поновлення строку позовної давності, достовірно знаючи про своє порушене право.

Такі висновки судів є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Судом установлено, що 27 квітня 1987 року ОСОБА_3 був прийнятий у члени колгоспу "Червона комуна" Новоархангельського району Кіровоградської області на посаду шофера, де працював до 20 січня 1996 року.

Відповідно до п. 2.7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) розпаювання земель колективної власності КСП "Червона комуна" проводилось у 1995 році на підставі державного акту на право колективної власності на землю КПС "Червона комуна" від 24 листопада 1995 року (а. с. 27).

На момент розпаювання земельних ділянок на території Копенкуватської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області проживали та були зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Копенкуватської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області від 11 січня 2017 року № 21 (а. с. 10).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було отримано державний акт на право приватної власності на землю площею 2,59 га. Позивачем такий акт отримано не було. Те, що позивач не був включений до Списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, виданого КПС "Червона комуна" 24 листопада 1995 року (а. с. 27), йому було відомо, оскільки він звертався до сільської ради з цього питання (а. с. 22).

Посилання касаційної скарги про те, що на заявлені вимоги про визнання права на земельну частку (пай) позовна давність не поширюється, як на триваюче правопорушення з боку відповідача, безпідставні, так як позовна давність існує для стабілізації цивільного обігу, усунення невизначеності у відносинах його учасників. Отже, з моменту отримання КПС "Червона комуна" державного акту на право колективної власності на землю, тобто з 24 листопада 1995 року, та видачі сертифікатів починається перебіг строку позовної давності.

У позивача була об'єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, оскільки ст. 76 ЦК УРСР (ст. 261 ЦК України) містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушене право, покладається на позивача. Таких доказів ОСОБА_3 не надав, а в судовому засіданні його представник пояснив, що позивач халатно віднісся до захисту свого права.

Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.