Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про визнання договору іпотеки припиненим, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року,

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 29 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк"), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 42 000 доларів США на споживчі потреби терміном до 18 травня 2018 року з відсотковою ставкою 16 %.

На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між ТОВ "БМ Банк" та ним укладено договір іпотеки, предметом якого є належна йому на праві власності квартира № АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 801,09 доларів США, що в еквіваленті становило 431 241 грн 44 коп., та судовий збір у розмірі 3 654 грн. Вказане рішення набрало законної сили 13 січня 2015 року.

На виконання рішення суду, державним виконавцем здійснювалось стягнення коштів із заробітної плати боржника, а 11 травня 2016 року ОСОБА_5 добровільно сплатив 435 163 грн 70 коп., тому відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року заборгованість погашено.

Постановою державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби від 26 травня 2016 року закінчено виконавче провадження у зв'язку з повним погашенням боргу, не погоджуючись з чим, ПАТ "БМ Банк" зверталося до суду зі скаргою на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 липня, про залишення скарги без задоволення.

Також, ПАТ "БМ Банк" звернулось до суду з позовом до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки та просило стягнути заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 36 519, 39 доларів США, що еквівалентно 804 113 грн 47 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, а саме - квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.

Разом з тим, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову банку про звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначав, що відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суд звернув увагу на те, що судовим рішенням від 29 грудня 2014 року, яке в подальшому виконано боржником, повністю задоволено позовні вимоги банку та стягнуто заборгованість.

Посилаючись на те, що зобов'язання сторін за кредитним договором від 29травня 2008 року припинилися 11 травня 2016 року добровільною сплатою ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 435 163 грн 70 коп., просив визнати припиненим договір іпотеки від 29 травня 2008 року, укладений між ним та ПАТ "БМ Банк".

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року, позов задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки від 29 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "БМ Банк".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "БМ Банк" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку", частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, то зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від

28 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.