Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 17 травня 2013 року на підставі розпорядження № 352 його прийнято на роботу складем потягів (маневри) 3 розряду цеху експлуатації залізничного транспорту Департаменту по транспорту району зовнішнього транспорту тимчасово, а з 8 грудня 2014 року його переведено в цех експлуатації залізничного транспорту Департаменту по транспорту помічником машиніста тепловозу служби рухомого складу металургійного виробництва на постійну роботу. У квітні 2015 року йому за місцем роботи вручено повістку про виклик до військомату, де він дізнався, що його призивають на військову службу. 30 квітня 2015 року розпорядженням № 23 його звільнено у зв'язку із призовом до Збройних сил України за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Прибувши на місце дислокації військової частини, він дізнався, що роботодавці інших військовослужбовців не припинили трудових відносин та їм виплачується середній заробіток. Вважаючи, що його звільнено незаконно, оскільки примушено до написання заяви про звільнення за власним бажанням, тоді як за ним на час проходження військової служби мало зберігатись місце роботи і середній заробіток, уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити строк звернення до суду з указаним позовом, визнати незаконним та скасувати розпорядження № 23 від 30 квітня 2015 року про звільнення з підприємства у зв'язку із призовом до Збройних сил України, поновити його на роботі на посаді помічника тепловозу служби рухомого складу металургійного виробництва цеху експлуатації залізничного транспорту Департаменту по транспорту та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137 641 грн 24 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк на звернення до суду з позовом до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано незаконним та скасовано розпорядження № 23 від 30 квітня 2015 року про звільнення з підприємства у зв'язку з призовом у Збройні сили України. Поновлено ОСОБА_3 на роботі у ПАТ "АрселорМітттал Кривий Ріг" на посаді помічника машиніста тепловозу рухомого складу металургійного виробництва цеху експлуатації залізничного транспорту Департаменту по транспорту. Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137 641 грн 24 коп. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач був призваний на строкову військову службу під час проведення мобілізації, а тому його звільнення відбулося із порушенням вимог ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та вимог КЗпП України (322-08) .

Такі висновки судів є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судами встановлено, що 17 травня 2013 року за розпорядженням № 352 від 16 травня 2013 року ОСОБА_3 прийнято на роботу складачем потягів (маневри) 3 розряду цеху експлуатації залізничного транспорту Департаменту по транспорту району зовнішнього транспорту тимчасово, а з 8 грудня 2014 року його переведено в цех експлуатації залізничного транспорту Департаменту по транспорту помічником машиніста тепловозу служби рухомого складу металургійного виробництва на постійну роботу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12-213)

30 квітня 2015 року розпорядженням № 23 його звільнено із займаної посади у зв'язку із призовом до Збройних сил України за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 46).

Відповідно до військового квитка від 14 травня 2015 року ОСОБА_3 згідно із Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" (2232-12) з 14 травня 2015 року зараховано до військової частини № 4114 (а.с. 14).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Статтею 119 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) і "Про альтернативну (невійськову) службу" (1975-12) , "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (3543-12) , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з ч. 3 вказаної статті, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду" від 15 січня 2015 року (116-19) , який набрав чинності 8 лютого 2015 року, було внесено зміни до ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та абз. 1 ч. 2 даної статті викладений наступним чином: "за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання".

Як убачається з листа Міністерства оборони України від 1 жовтня 2015 року, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону в Україні" з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року (303/2014) , в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на сході України (а.с. 20).

Отже, відповідно до законодавства, починаючи з 8 лютого 2015 року державні гарантії щодо збереження робочого місця розповсюджуються на громадян України, які призвані на строкову військову службу, на особливий період, чи оголошення рішення про проведення мобілізації.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до законодавства України, з 8 лютого 2015 року для категорії громадян, призваних на строкову військову службу на особливий період, середній заробіток на підприємстві зберігався на загальних підставах, а починаючи з 11 червня 2015 року підприємствам, установам та організаціям здійснюється компенсація заробітку за рахунок державного бюджету, а тому, оскільки позивача було звільнено з порушенням вимог КЗпП України (322-08) , з відповідача на користь останнього підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2015 року по 8 вересня 2016 року в розмірі 137 641 грн, який розраховано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

При цьому, правильними є також висновки судів про те, що поновлення позивача на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до особової картки позивача та у подальшому внесення запису до трудової книжки.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки безпосередньо після звільнення позивач проходив військову службу, тобто не мав можливості вільно розпоряджатися своїм часом, а тому правильними є висновки судів про поважність причин пропуску строку звернення до суду та можливість його поновлення.

Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.