Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю "Російське лісопромислове перестрахове товариство" про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду стосовно стягнення суми перестрахувального відшкодування з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "МИР", за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Російське лісопромислове перестрахове товариство" на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року,

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Російське лісопромислове перестрахове товариство" (далі - ТОВ "Рослес-Ре") звернулося до суду з наведеним клопотанням, мотивуючи тим, що рішенням Арбітражного суду м. Москви від 30 вересня 2014 року у справі

№ А40-42039/14-25-266 за позовом ТОВ "Рослес-Ре" до товариства з обмеженою відповідальністю "Страховий брокер "Аероспейс Іншуренс Брокер" (далі - ТОВ "Страховий брокер "Аероспейс Іншуренс Брокер"), товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (далі - ТзДВ "СК "НАСТА"), публічного акціонерного товариства "Страхова Компанія "МИР" (далі - ПАТ "СК "МИР") стягнуто з ПАТ "СК "МИР" на користь ТОВ "Рослес-Ре" суму перестрахувального відшкодування в розмірі 50 000 доларів США, проценти за користування чужими грошовими коштами розмірі 8 742,71 рубля РФ, поштові витрати в розмірі 1 007,41 рублів РФ та витрати по сплаті державного мита в розмірі 14 057,53 грн рублів РФ.

ПАТ "СК "МИР" добровільно наведене рішення не виконує.

Ураховуючи наведене, ТОВ "Рослес-Ре" просило визнати та надати дозвіл на примусове виконанняна території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 30 вересня 2014 року у справі № А40-42039/14-25-266.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року, в задоволенні клопотання відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Рослес-Ре" просить скасувати постановлені у справі ухвали та задовольнити клопотання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Відмовляючи ТОВ "Рослес-Ре" у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення на території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 30 вересня 2014 року у справі № А40-42039/14-25-266, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спір був розглянутий некомпетентним судом та боржник не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що рішенням Арбітражного суду м. Москви від 30 вересня 2014 року у справі № А40-42039/14-25-266 за позовом ТОВ "Рослес-Ре" до ТОВ "Страховий брокер "Аероспейс Іншуренс Брокер", ТзДВ "СК "НАСТА", ПАТ "СК "МИР" стягнуто з ПАТ "СК "МИР" на користь ТОВ "Рослес-Ре" суму перестрахувального відшкодування в розмірі 50 000 доларів США, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 742,71 рубля РФ, поштові витрати в розмірі 1 007,41 рублів РФ та витрати по сплаті державного мита в розмірі 14 057,53 грн рублів РФ.

Мотивуючи ухвали, суди посилались на те, що правовий режим перестрахування визначається положеннями ст. 967 ГК РФ та ст.13 Закону РФ "Про страхову справу", а також звичаями ділового обороту. Проте ні зазначені норми права, ні договори факультативного пропорційного перестрахування в сфері страхування і перестрахування не містять норми, які визначають місце виконання договору страхування (перестрахування).

За змістом ч. 2 ст. 10 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 року, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень і статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Згідно зі ст. 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради № 2889-XII від 19 грудня 1992 року (2889-12) (далі - Угода) у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що вона не була повідомлена про процес.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами "права на суд" слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога "змагальності" процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на "публічне слухання", що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви (Karalevi ius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).

Враховуючи вищезазначене у поєднанні зі ст. 9 Угоди, під "повідомленням про процес" слід розуміти саме сповіщення судом Сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення Сторін "правом на суд".

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 6-1151цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як убачається з матеріалів справи, Арбітражним судом м. Москви рішення, яке заявник просить визнати та надати дозвіл його виконання на території України, ухвалено 30 вересня 2014 року (а. с. 11-15)

Відповідно до довідки Арбітражного суду м. Москви від 11чеврня 2015 року відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судових засідань, що відбулися 19 травня 2014 року о 13 год. 10 хв., 5 червня

2014 року о 12 год. 20 хв., 24 липня 2014 року о 09 год. 50 хв., 15 вересня 2014 року о 10 год., 22 вересня 2014 року о 14 год. 20 хв. (а. с. 35).

Разом із тим, відомості про повідомлення ПАТ "СК "МИР" про судове засідання Арбітражного суду м. Москви, що відбулося 30 вересня 2014 року матеріали справи не містять.

Крім того, судом оцінено зміст постанови Дев'ятого арбітражного апеляційного суду РФ від 22 грудня 2014 року, якою визнано доведеним повідомлення страхової компанії в квітні 2014 року лише про прийняття заяви до провадження в арбітражному суді. Тобто, повідомлено лише про початок процесу, а обов'язок щодо повідомлення про наступні судові засідання покладено на ПАТ "СК "МИР" вживати самостійних заходів, спрямованих на отримання інформації про подальший рух по справі.

Встановивши факт недотримання Арбітражним судом м. Москви процесуальних прав ПАТ "СК "МИР" щодо належного повідомлення про час і місце розгляду справи, виконання судом вимог закону та норм міжнародного права, інформування про прийняті рішення за результатами розгляду клопотань та враховуючи положення статті 9 Угоди у поєднанні зі статтею 6 Конвенції, суд прийшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання та надання дозволу на примусове виконанняна території України рішення Арбітражного суду м. Москви від 30 вересня 2014 року у справі № А40-42039/14-25-266.

Доводи касаційної скарги про те, що спір розглянуто некомпетентним судом, оскільки п. 2.21 договору факультативного пропорційного перестрахування від 17 листопада 2011 року визначено, що всі спори підлягають вирішенню у відповідності із законодавством Російської Федерації, були предметом перевірки апеляційним судом та відхилені, з наведенням відповідних мотивів.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки під час розгляду справи судом вірно застосованої норми матеріального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Російське лісопромислове перестрахове товариство" відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.