Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Золотухинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу Полтавської області Черненко Оксана Олександрівна, про встановлення факту батьківства за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 року його мати - ОСОБА_6 проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проте у свідоцтві про його народження відомості про батька записані зі слів матері. Вони проживали однією сім'єю, він називав ОСОБА_7 батьком і відносився до нього як до батька, ОСОБА_7, в свою чергу, відносився до нього як до сина. ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла його мати - ОСОБА_6, а він залишився проживати із батьком, ОСОБА_7, надавав йому допомогу, а у 2016 році здійснив його поховання і в подальшому доглядає за його могилою.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається із будинку по АДРЕСА_1 та земельних паїв. Інших, крім нього, спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 немає.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив встановити факт того, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є його батьком.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 53 КпШС України, ч. 2 ст. 256 ЦПК України виходив із того, що померлий ОСОБА_7 з позивачем проживали в одній квартирі, позивач провів обряд поховання ОСОБА_7 Крім того, суд послався на показання свідків, які вказували на те, що ОСОБА_7 проживав із матір'ю ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1984 року.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно довідок Золотухинської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 21 квітня 2016 року та від 08 серпня 2016 року ОСОБА_7 проживав у квартирі АДРЕСА_2 з 1992 року, а позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, при цьому інших доказів на підтвердження спільного проживання ОСОБА_7 з матір'ю позивача та його батьківства не надано.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 року його мати - ОСОБА_6 проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проте у свідоцтві про його народження відомості про батька записані зі слів матері. Вони проживали однією сім'єю, він називав ОСОБА_7 батьком і відносився до нього як до батька, ОСОБА_7, в свою чергу, відносився до нього як до сина.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла його мати - ОСОБА_6, а він залишився проживати із батьком, ОСОБА_7, надавав йому допомогу, а у 2016 році здійснив його поховання і в подальшому доглядає за його могилою.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 53 КпШС України при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КпШС України при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Таким чином, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не врахував того, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі "батько" вказано: "ОСОБА_7", тобто прізвище відповідає прізвищу матері дитини (ч. 2 ст. 55 КпШС України), а ім'я та по-батькові відповідає померлому ОСОБА_7

Крім того, апеляційний суд не обгрунтував з яких підстав не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в суді першої інстанції підтвердили, що ОСОБА_7 почав спілкуватись із ОСОБА_6 ще до армії, а після повернення зі служби у Збройних силах у 1984 році почав проживати із нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство у квартирі АДРЕСА_2 і у 1986 році у них народився син, ОСОБА_3, якого вони спільно виховували та матеріальну утримували.

При цьому апеляційний суд послався на те, що районний суд не встановив факт батьківства, а встановив батьківство, чим вийшов за межі позовних вимог. Проте колегія суддів із цим не погоджується з огляду на наступне.

З рішення районного суду вбачається, що заява ОСОБА_3 розглянута за правилами ст. 256 ЦПК України і з урахуванням ст. 53 КпШС України про встановлення факту батьківства і позивач доводив саме цей факт.

Помилкове зазначення в резолютивній частині рішення суду про встановлення батьківства, а не факту батьківства, при тому, що зазначається про смерть батька, може бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції, а не для відмови в позові лише з цих формальних підстав.

Отже, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, не вказав, які порушення норм процесуального закону при дослідженні доказів та встановленні фактичних обставин допустив суд першої інстанції, а своє рішення обгрунтував на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.