Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Будівельно-Монтажне Управління-№ 8" на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року,

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування періодів його роботи з 01 жовтня 1982 року по 08 лютого 1989 року в Будівельно-монтажному управлінні № 5 Жовтоводського управління будівництва, з 16 лютого 1989 року по 02 жовтня 1989 року в Маловисківській районній шляховій ремонтно-будівельній дільниці, з 05 жовтня 1989 року по 04 грудня 1990 року в Маловисківському АТП-13543, з 11 грудня 1990 року по 05 грудня 1991 року в Малому підприємстві "Моноліт" колгоспу "Родіна", з 09 грудня 1991 року по 25 лютого 1997 року в будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва на посаді монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій, з 14 жовтня 2002 року по 15 квітня 2004 року в ДП "Маловисківський спиртовий завод" на посаді муляра до пільгового стажу за Списком № 2; визнати зазначений стаж його роботи таким, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 03 грудня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки записами у трудовій книжці підтверджено його стаж на роботах, що дає право на призначення такої пенсії, а відсутність уточнюючих довідок щодо особливого характеру роботи та непроведення атестації робочих місць, на яких він працював, не може бути підставою для відмови у призначенні вказаної пенсії.

Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_4 з 01 жовтня 1982 року по 08 лютого 1989 року в Будівельно-монтажному управлінні № 5 Жовтоводського управління будівництва, з 16 лютого 1989 року по 02 жовтня 1989 року в Маловисківській районній шляховій ремонтно-будівельній дільниці, з 05 жовтня 1989 року по 04 грудня 1990 року в Маловисківському АТП - 13543, з 09 грудня 1991 року по 25 лютого 1997 року в Будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва на посаді монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій та з 14 жовтня 2002 року по 15 квітня 2004 року в ДП Маловисківський спиртовий завод на посаді муляра до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та визнано зазначений стаж таким, який дає право на пенсію на пільгових умовах. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області вказаний стаж роботи позивача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити ОСОБА_4 пенсію на пільгових умовах з 03 грудня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Будівельно-Монтажне Управління-№8" (далі - ПрАТ "Будівельно-Монтажне Управління-№8"), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди не врахували, що атестація робочого місця на час роботи позивача на їхньому підприємстві не проводилась, а тому віднести зазначений період роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не можна.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій позивач працював: з 01 жовтня 1982 року по 08 лютого 1989 року в Будівельно-монтажному управлінні № 5 Жовтоводського управління будівництва; з 16 лютого 1989 року по 02 жовтня 1989 року в Маловисківській районній шляховій ремонтно-будівельній дільниці; з 05 жовтня 1989 року по 04 грудня 1990 року в Маловисківському АТП - 13543; з 09 грудня 1991 року по 25 лютого 1997 року в Будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва на посаді монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій; з 14 жовтня 2002 року по 15 квітня 2004 року в ДП Маловисківський спиртовий завод на посаді муляра.

У січні 2015 року у зв'язку з досягненням 55-ти річного віку позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії з посиланням на те, що надані позивачем документи, а саме трудова книжка, не підтверджують періоди роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 13 цього ж Закону мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляцінйої інстанції, дійшов висновку про те, що факт роботи на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії, підтверджено наданою трудовою книжкою. З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пільгової пенсії відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, погодитися з вказаним висновком не можна з огляду на таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно пункту 4 Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоровя України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатамипроведеної атестації робочих місць, після погодження; з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, від 25 листопада 2014 року (справи № № 21-183а13, 21-519а14), від 14 квітня 2015 року (справа № 21-383а15) та від 17 листопада 2015 року (справа № 21-3287а15).

Однак, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведених вимог нормативних актів та висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права (стаття 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України) не врахували. Дійшовши висновку, що відсутність результатів атестації робочих місць, на яких працював позивач, у тому числі і робочого місця монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій у Будівельно-монтажному управлінні № 8 Жовтоводського управління будівництва у період з 09 грудня 1991 року по 25 лютого 1997 року, не є підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, суди попередніх інстанцій в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином не з'ясували чи проводилася у вказаний період атестація робочих місць за умовами праці, на яких позивач працював після 21 серпня 1992 року, та у зв'язку з цим чи підлягає зарахуванню стаж роботи позивача на вказаних роботах до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а відтак дійшли передчасних висновків про протиправність дій відповідача та про задоволення позовних вимог.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельно-Монтажне Управління-№8" задовольнити частково.

Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.