541/3171/15-ц Про стягнення суми вкладів, відсотків, пені та відсотків річних від суми боргу за договорами банківських вкладів - 27.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення суми вкладів, відсотків, пені та відсотків річних від суми боргу за договорами банківських вкладів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 26 вересня 2006 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено договір банківського вкладу "Універсальний" (без пролонгації), за умовами якого він передав на депозит банку 25 000 євро на термін 12 місяців під 25 % річних.

Крім того, 11 грудня 2007 року між ним та банком було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого він передав банку 38 000 доларів США на термін 12 місяців під 25 % річних.

Звертав увагу на те, що відсотків за вкладами він не отримував, а у вимозі до керівництва і дирекції банку про повернення суми вкладів і прострочених відсотків після закінчення строку дії договорів йому було відмовлено.

Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача на свою користь 25 000 євро, що еквівалентно 631 750 грн, - грошові кошти, внесені ним за договором банківського вкладу від 26 вересня 2006 року; 57 671,23 євро, що еквівалентно 1 457 351 грн 98 коп., - відсотки за вкладом; 4 562,5 євро, що еквівалентно 115 294 грн 38 коп,. - пеня за несвоєчасне повернення коштів та 22 885,21 євро, що еквівалентно 578 309 грн 26 коп., - 3 % річних від простроченої суми.

Також просив стягнути з відповідача на свою користь 38 000 доларів США, що еквівалентно 905 920 грн, - грошові кошти внесені ним на виконання умов договору від 11 грудня 2007 року; 76 182,19 доларів США, що еквівалентно 1 816 183 грн 41коп., - відсотки за договором; 6 935 доларів США, що еквівалентно 165 330 грн 40 коп., - пеня за несвоєчасне повернення коштів та 27 469,42 доларів США, що еквівалентно 654 870 грн 97 коп., - 3 % річних від простроченої суми.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3 25 000 євро в рахунок повернення депозитного вкладу за договором на вклад "Універсальний" (без пролонгації) від 26 вересня 2006 року; в рахунок відсотків за вказаним вкладом - 6 421,31 євро, пеню - 4 562,5 євро та 3 % річних від суми неповернутого боргу - 7 715,75 євро, а всього - 43 699,56 євро, що в еквіваленті становить 1 104 377 грн 77 коп.

Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_3 38 000 доларів США в рахунок повернення депозитного вкладу за договором на вклад Універсальний (без пролонгації) від 11 грудня 2007 року; в рахунок відсотків за вказаним вкладом - 9 645, 35 доларів США, пеню - 6 935 доларів США та 3 % річних від суми неповернутого боргу - 10 002,33 доларів США, а всього - 64 582,68 доларів США, що в еквіваленті становить 1 539 752 грн 03 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Узадоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 26 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_3 було укладено договір на вклад Універсальний (без пролонгації), за умовами якого позивач передав банку 25 000 євро терміном на 12 місяців під 25 % річних.

Факт передачі позивачем цих коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковим валютним ордером від 26 вересня 2006 року № 17.

11 грудня 2007 року між АППБ "Аваль" та ОСОБА_3 було укладено договір на вклад "Універсальний" (без пролонгації), за умовами якого позивач передав банку 38 000 доларів США терміном на 12 місяців під 25 % річних

Факт передачі позивачем валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковим валютним ордером від 11 грудня 2007 року № 58.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.

Крім того, судами відхилено доводи банку щодо того, що спірні договори не укладалися, є підробленими, а прибуткові валютні ордери не відповідають затвердженим Інструкцією про касові операції в банках зразкам прибуткових касових документів як за формою, так і за змістом проведених операцій, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обов'язкових правил поведінки для клієнтів банку.

При цьому судами зазначено, видані банком ОСОБА_3 прибуткові валютні ордери за вказаними договорами мають підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, ці ордери є документами бухгалтерського обліку, складені представником банку і за їх відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник.

Враховуючи наведене та те, що банк вчасно взятих на себе зобов'язань не виконав, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Погодись з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте ухвала апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , (далі - Інструкція), яка була чинною на момент укладення вищевказаних договорів банківського вкладу, установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до п. 2.1. Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1. Положення відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Під час перегляду рішення суду першої інстанції поза увагою апеляційного суду залишилось те, що позивачем не було надано оригіналів договорів банківського вкладу, крім того, відсутні відомості про наявність коштів на відповідних рахунках, також апеляційний суд не звернув увагу на те, що договір від 11 грудня 2007 року укладено від імені АППБ "Аваль" в особі Полтавської обласної філії, в той час як правлінням банку прийнято рішення від 26 січня 2007 року про зміну назви відділення на нову - Міргородське відділення Полтавської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Крім того, апеляційним судом зазначено, що договори підписано від імені банку уповноваженою особою Толмачовою Л.М., яка діяла на підставі довіреності від 27 грудня 2006 року, проте один із договорів банківського вкладу було укладено 26 вересня 2006 року, тобто до дати посвідчення довіреності. На вказану обставину банк звертав увагу в апеляційній скарзі, проте зазначене залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Також не встановлено обставин, за яких з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки, нараховані після закінчення терміну дії договорів банківського вкладу, оскільки за умовами вказаних договорів вони укладені без пролонгації, при цьому доказів того, що після настання стоку повернення вкладів та нарахованих відсотків, ОСОБА_3 звертався з заявою про їх повернення чи переукладав договори на новий строк, матеріали справи не містять.

У силу наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень апеляційний суд міг усунути допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, проте, не врахувавши доводів апеляційної скарги, дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, апостановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.