Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Ткачука О.С.,

суддів:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2016 року,

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений кредитний договір від 25 березня 2008 року, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2011 року становила 15 435 грн 96 коп. та включала: 6 163 грн 95 коп. заборгованості за кредитом, 6 785 грн 77 коп. заборгованості за процентами, 1 275 грн заборгованості за комісією, а також 500 грн фіксованого штрафу та 711 грн 24 коп. процентної складової штрафу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2014 року, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 15 435 грн 96 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду.

В ході нового розгляду справи, позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 30 листопада 2014 року у розмірі 26 255,49 грн, яка складається з: 6163,95 грн - заборгованість за кредитом, 15058,61 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3306,48 - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1226,45 грн - штраф (процентна складова).

За результатами нового розгляду справи, заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 26255,49 грн заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умов кредитного договору у встановлений договором термін не виконав тому, згідно розрахунку заборгованості від 30 листопада 2014 року та заяви позивача про збільшення позовних вимог, заборгованість становить 26255,49 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 6163,95 грн.; заборгованість за процентами - 15058,61 грн; заборгованість по комісії - 3306,48 грн; штраф - 500,00 грн (фіксована частина); штраф - 1226,45 грн (процентна складова). Наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не викликає сумніву, у зв'язку із чим, позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд, крім наведеного виходив з того, що заборгованість утворилась після останньої сплати чергового платежу та позов подано 2 вересня 2011 року в межах дії картки і відповідач не заявляв клопотань щодо пропуску строку позовної давності. Усі суми погашень боржника відображені у розрахунку заборгованості банку в останній графі "Погашення заборгованості", а також підтверджуються випискою по картковому рахунку. Останнє погашення заборгованості по кредиту боржником здійснювалось 16 липня 2009 року в сумі 100 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що наявність долучених апелянтом копій квитанцій не впливає та не змінює розмір його заборгованості перед банком по кредитному договору від 25 березня 2008 року. Посилання апелянта на те, що вимоги позивача є безпідставні та відповідно до ст. 60 ЦПК України не доведені належними доказами, нічим не підтверджені та спростовуються матеріали справи.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової фінансово-кредитної експертизи, оскільки в процесі розгляду справи, збільшуючи позовні вимоги позивач надав додаткові дані - розрахунок заборгованості з врахуванням того, що відповідачу надано кредит на рік із сплатою 30 % річних та роздруківку виписки по кредитній картці, якими він обґрунтував суму заборгованості по договору. Суми заборгованості встановлені судовою колегією з врахуванням представлених позивачем додаткових даних, а тому безпідставними є посилання в апеляційній скарзі про те, що позивач представив лише обґрунтування заборгованості у розрахунках на ст.5- 9 та ст. 10-11, т.1.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами встановлено, що 25 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем укладено кредитний договір, згідно умов якого останній отримав в кредит кошти у розмірі 7000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У встановлений договором строк відповідач не виконав своїх зобов'язань в повному обсязі із повернення кредитних коштів, а тому згідно розрахунку заборгованості від 30 листопада 2014 року та заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість становить 26255,49 грн та складається: заборгованість за кредитом - 6163,95 грн, заборгованість за процентами - 5058,61 грн, заборгованість по комісії - 3306,48 грн, штраф - 500 грн (фіксована частина), штраф - 1226,45 грн (процентна ставка).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на основі належним чином оцінених доказів та повно встановлених обставинах справи, обґрунтовано вважав вказану заборгованість такою, що підтверджена документально у зв'язку із чим, дійшов правильного висновку про її стягнення з відповідача.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційні скарги слід відхилити і залишити оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.