Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Синевірської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 червня 2016 року,

У грудні 2014 року Синевірська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в ході перевірки комісією сільської ради проведено обміри земельної ділянки і встановлено, що ОСОБА_3 самовільно захопив та перегородив металевою огорожею з фундаментом частини земельної ділянки по АДРЕСА_1", призначеної для проїзду транспорту, загальною площею 83,75 кв. м, та з іншої сторони від АДРЕСА_2 перегороджено частину земельної ділянки, площею 0,04317 га. На пропозиції комісії щодо добровільного усунення порушень ОСОБА_3 не реагував. Рішенням № 9 від 29 квітня 2014 року XXVI сесії 6-го скликання Синевірської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_3 запропоновано протягом 10-ти днів перемістити огорожу на попередню межу згідно з наявними у нього державним актом на земельну ділянку, однак останній дане рішення не виконав.

Враховуючи викладене, Синевірська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області просила: зобов'язати ОСОБА_3 повернути вказані вище самовільно захоплені земельні ділянки у комунальну власність територіальної громади с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області; відновити попередній стан земельних ділянок шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок побудованої на них металевої огорожі з фундаментом та паркану з металевої сітки; не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками комунальної власності мешканцям с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області; відшкодувати територіальній громаді с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області шкоду у розмірі 1 194,15 грн.; у випадку добровільного невиконання ОСОБА_3 рішення суду примусово відновити попередній стан земельних ділянок шляхом знесення огорожі.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16 червня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті ним земельні ділянки комунальної власності, загальною площею 382,28 кв. м, по АДРЕСА_3, шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок побудованих на них металевої огорожі з фундаментом та паркану з металевої сітки, й повернуто її у комунальну власність територіальної громади с. Синевір Міжгірського району Закарпатської області. Зобов'язано Синевірську сільську раду Міжгірського району Закарпатської області у випадку добровільного не знесення (демонтажу) ОСОБА_3 побудованих ним на самовільно зайнятих земельних ділянках комунальної власності, загальною площею 382,28 кв. м, по АДРЕСА_4) до висновку судової земельно-технічної експертизи № 1207) металевої огорожі з фундаментом та паркану металевої сітки у встановлений законом строк, самій знести таку металеву огорожу з фундаментом та парканом з металевої сітки за рахунок ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками комунальної власності по АДРЕСА_5 та по АДРЕСА_1" мешканцям с. Синевір Міжгірського району Закарпатської області. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3, загальна площа його земельної ділянки становить 0,2156 га.

Земельною комісією Синевірської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області встановлено, що відповідач самовільно зайняв та перегородив металевою огорожею з фундаментом частини земельної ділянки АДРЕСА_1", призначеної для проїзду транспорту, шириною 2,5 м та протяжністю 33,5 м, що у загальному становить 83,75 кв. м, та з іншої сторони від АДРЕСА_6 перегороджено частину земельної ділянки, площею 0,04317 га.

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 29 вересня 2015 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз стверджується, що у ОСОБА_3 має місце надлишок земельної ділянки у порівнянні із земельною ділянкою, що передбачена його державним актом.

Факт самовільного зайняття частини земельної ділянки комунальної власності у с. Синевір Міжгірського району Закарпатської області також підтверджується актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 від 25 квітня 2014 року та схемою до нього, рішенням XXVI сесії 6 скликання Синевірської сільської ради Міжгірського районну Закарпатської області № 9 від 29 квітня 2014 року, актом обстеження проїзної дороги біля домогосподарства від 25 травня 2014 року № 38, складеним комісією Синевірської сільської ради Міжгірського районну Закарпатської області, актом оціночної вартості вулиць комунальної власності с. Синевір Міжгірського району Закарпатської області від 10 жовтня 2008 року.

За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землі комунальної власності є, зокрема, і територіальна громада, яка реалізує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 ЗК України).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що відповідачем самовільно зайнята частина земельної ділянки комунальної власності без достатньої на те правової підстави, а тому така в силу норм земельного законодавства підлягає поверненню власнику - територіальній громаді с. Синевір Міжгірського району Закарпатської області в особі.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, місцевий суд свої дії мотивував, а також оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків місцевого та апеляційного судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.