Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 20 січня 1998 року по 27 березня 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 За час шлюбу ними за спільні кошти було придбано: трактор колісний МТЗ-50 вартістю 25 тис. грн., комбайн зернозбиральний Volvо М-800 вартістю 40 тис. грн., трактор ДЖИНМА-244 вартістю 40 тис. грн.; причіпне знаряддя до тракторів: культиватор вартістю 3 тис. грн.; сівалку вартістю 5 тис. грн., картоплекопач вартістю 10 тис. грн., картоплесаджалку вартістю 5 тис. грн.; борону дискову вартістю 5 тис. грн., причіп двохвісний вартістю 2 тис. грн.; плуг вартістю 2 тис. грн., бочку на шасі пересувну вартістю 1 тис. грн.; оприскувач вартістю 5 тис. грн., косарку вартістю 1 тис. грн., компресор вартістю 1 тис. грн.; шість тонн пшениці вартістю 6 тис. грн.; автомобіль марки ВАЗ-2103, номерний знак НОМЕР_1, 1982 року випуску, вартістю 10 тис. грн.; автомобіль марки "АУДІ-100", номерний знак НОМЕР_3, 1987 року випуску вартістю 40 тис. грн.; причіп автомобільний вартістю 2 тис. грн., мопед вартістю 1 тис. грн.; господарську техніку: зварювальний апарат вартістю 1 тис. грн., три електричні двигуни вартістю 3 тис. грн., доїльний апарат вартістю 1 тис. грн., зернодробарку вартістю 1 тис. грн., електростанцію вартістю 2 тис. грн., бетонозмішувач вартістю 1 тис. грн., два водяні насоси вартістю 2 тис. грн., бензопилу "Алко" вартістю 1 тис. грн., бензокосарку вартістю 1 тис. грн., бойлер вартістю 2 тис. грн., телевізори Лед "Самсунг", Лед "Тошиба", Лед "Філіпс", "Самсунг" вартістю 8 тис. грн., холодильник "Снайге" вартістю 1 тис. грн., холодильну камеру "Снайге" вартістю 1 тис. грн., пральну машину "Індезіт" вартістю 1 тис. грн., меблеву стінку вартістю 2 тис. грн., софу з кріслами, два комплекти загальною вартістю 4 тис. грн., ліжко двоспальне вартістю 1 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2013 року зазначене майно було визнане їхньою спільною сумісною власністю та визнано за кожним із них по Ѕ частині цього майна.

Посилаючись на те, що зазначені вище речі є неподільними, відповідач продав без його згоди частину майна, а їхнє користування спільно з відповідачем іншим майном неможливе у зв'язку з конфліктом між ними та його переїздом на інше місце проживання, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості належної йому Ѕ частини вказаного вище майна у розмірі 113 744 грн.

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому не погодилась із вартістю спірного майна, визначеною ОСОБА_3, та просила поділити це майно, виділивши їй речі згідно переліку загальною вартістю 50 620 грн. та ОСОБА_3 - майно згідно переліку загальною вартістю 36 698 грн., а також стягнути із неї на його користь різницю вартості виділеного майна у розмірі 13 922 грн.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2015 року позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за трактор МТЗ-50, комбайн Volvо М-800 і трактор ДЖИНМА-244, у розмірі 65 780,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за Лед "Самсунг", телевізор Лед "Тошиба", телевізор Лед "Філіпс", телевізор "Самсунг", холодильник "Снайге", холодильна камера "Снайге", пральну машинку "Індезіт", меблеву стінку, софу з кріслами - два комплекти, ліжко двоспальне, у розмірі 5 044,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за картоплекопач, борону дискову та оприскувач, у розмірі 12 791,67 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про поділ спільного майна в натурі відмовлено. Залишено в спільному частковому користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 культиватор, сівалку, картоплесаджалку, причіп двохвісний, плуг, бочку на шасі пересувну, косарку, компресор, причіп автомобільний, мопед, зварювальний апарат, три електричні двигуни, доїльний апарат, зернодробарку, електростанцію, бетонозмішувач, два водяні насоси, бензопилу, бензокосарку, бойлер, автомобілі ВАЗ 2103 номерний знак НОМЕР_1 1982 року випуску, AUDI 100 номерний знак НОМЕР_3 1987 року випуску, визначивши частки в спільному майні по Ѕ кожній із сторін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення в частині стягнення компенсації вартості частини у спільному майні, а саме картоплекопача, борони дискової та оприскувача, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й відмовити у задоволенні позову в цій частині, а також доповнити рішення в частині компенсації вартості частини у праві спільної власності майном згідно поданого переліку.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про поділ спільного майна в натурі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_4 продала картоплекопач, борону дискову та оприскувач, тому повинна відшкодувати йому вартість Ѕ їх частини. Крім того, ОСОБА_3 погодилась на відшкодування вартості Ѕ частини трактора МТЗ-50, комбайну Volvо М-800 і трактора ДЖИНМА-244. При цьому суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 має право на компенсацію вартості його частки у речах домашнього вжитку, а інші речі підлягають залишенню у їхньому спільному користуванні, оскільки згідно вимог ст. 365 ЦК України ОСОБА_4 не внесла на депозит суду вартість спірного майна.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права, а поданим сторонами доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено, що з 20 січня 1998 року по 27 березня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони за спільно кошти придбали: трактор колісний МТЗ-50, комбайн зернозбиральний Volvо М-800, трактор ДЖИНМА-244; причіпне знаряддя до тракторів: культиватор; сівалку, картоплекопач, картоплесаджалку; борону дискову, причіп двохвісний; плуг, бочку на шасі пересувну; оприскувач, косарку, компресор; шість тонн пшениці; автомобіль марки ВАЗ-2103, номерний знак НОМЕР_1, 1982 року випуску; автомобіль марки "АУДІ-100", номерний знак НОМЕР_3, 1987 року випуску; причіп автомобільний, мопед; господарську техніку: зварювальний апарат, три електричні двигуни, доїльний апарат, зернодробарку, електростанцію, бетонозмішувач, два водяні насоси, бензопилу "Алко", бензокосарку, бойлер, телевізори: Лед "Самсунг", Лед "Тошиба", Лед "Філіпс", "Самсунг"; холодильник "Снайге", холодильну камеру "Снайге", пральну машину "Індезіт", меблеву стінку, софу з кріслами, два комплекти та ліжко двоспальне.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2013 року зазначене вище майно було визнане їхньою спільною сумісною власністю та визнано за кожним із них право власності по Ѕ частині цього майна.

Отже, згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 ЦПК України ці обставини не доводяться.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (435-15) . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. У разі неможливості цього співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) судам роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_4 компенсацію вартості Ѕ частини відчужених нею без згоди ОСОБА_3 картоплекопача, борони дискової та оприскувача. При цьому, визначаючи вартість картоплекопача та борони дискової, суди обґрунтовано взяли до уваги висновку судової автотоварознавчої експертизи від 17 вересня 2015 року.

Крім того, ОСОБА_4 не внесла на депозит суду вартість спірного майна, що унеможливлює стягнення на користь ОСОБА_3

Доводи касаційної скарги про невірне визначення вартості зазначеного майна відхиляється колегією суддів, оскільки ОСОБА_4 іншого розміру не довела, хоча це є її обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), та ухилилася від обов'язку щодо участі в судовій експертизі в частині визначення вартості оприскувача.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), висновків судів не спростовують і на законність судових рішень не впливають.

Отже, суди вірно визначились із характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про поділ спільного майна в натурі.

Ураховуючи викладене та положення ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.