Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року

у справі № 2а/2570/3625/11

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради

до Головного управління юстиції в Чернігівській області

про скасування постанови про накладення штрафу, -

УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ в Чернігівській області, в якому просило скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу від 28 березня 2011 року № 21989097 за виконавчим листом № 2-3757/10, виданим Деснянським районним судом м. Чернігова від 21 вересня 2010 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 вересня 2010 року на підставі виконавчого листа та заяви стягувача державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано виконати рішення до 04 жовтня 2010 року. Вказана постанова направлена сторонам до відома та виконання, про що свідчить супровідний лист від 27 вересня 2010 року № 4528-1.

В подальшому, державним виконавцем до позивача неодноразово направлялися вимоги виконати рішення суду в 10-ти денний термін.

Проте, 17 березня 2011 року та 06 квітня 2011 року до підрозділу надійшли листи від позивача про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

У зв'язку із невиконанням рішення суду та керуючись статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову від 28 березня 2011 року № 21989097 про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн.

Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до Положення про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 28 березня 2008 року, основними функціями та напрямами роботи, є:

- забезпечення державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, а також в галузі соціального захисту громадян, які потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави, реалізація державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці;

- здійснення нагляду за дотриманням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплаті пенсій, недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера;

- організація роботи, пов'язаної з прийомом громадян з питань призначення усіх видів соціальної допомоги, в тому числі житлових субсидій, за єдиною заявою;

- забезпечення формування Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків (ЄДАРП) шляхом ведення персоніфікованого обліку осіб, які згідно з чинним законодавством мають на це право;

- забезпечення цільового використання бюджетних коштів, передбачених на соціальний захист населення;

- здійснення консультативно-роз'яснювальної роботи серед населення району щодо соціального захисту громадян, в тому числі через засоби масової інформації.

Наведене свідчить про те, що управління є бюджетною установою і не має спеціального фонду надходжень власних коштів.

Невиконання судового рішення УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо протиправності дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУ юстиції у Чернігівській області в частині винесення постанови про накладення штрафу від 28 березня 2011 року № 21989097 у розмірі 680 грн.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року № 21-66а15, від 04.11.2015 року № 750/8579/14, від 02 лютого 2016 року № 825/3715/14, від 23 березня 2016 року № 750/8578/14.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але судами попередніх інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28 березня 2011 року № 21989097 у розмірі 680 грн. та скасувати зазначену постанову.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .