759/12413/15-ц Про стягнення позики - 27.09.2017 Прийняття

- за договором позики від 19 травня 2013 року суму боргу у розмірі 77 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 1 697 049 грн 20 коп.; проценти за договором позики за період з 19 травня 2013 року по 31 липня 2015 року у розмірі 22 695,85 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 500 207,56 грн; штрафні санкції у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за період з 19 червня 2013 року по 31 липня 2015 року у розмірі 39086,47 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 861 450,07 грн.; штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день прострочення виконання зобов`язання за період з 19 червня 2013 року по 31 липня 2015 року у розмірі 44 434,25 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 979 313,62 грн.; штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 20 % від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 15 400 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 339 409,84 грн; а всього 198 616,59 доларів США що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 4 377 430 грн 29 коп.;

- за договором позики №1 від 12 грудня 2013 року суму боргу у розмірі 50 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 29 липня 2015 року складає 1 101 980 грн; проценти за договором позики за період з 12 грудня 2013 року по 31 липня 2015 року у розмірі 22 109,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 487 286,50 грн; штрафні санкції у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за період з 12 квітня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 13676,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 301 429,27 грн; штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення виконання зобов`язання за період з 12 квітня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 23489,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 517 689,07 грн; штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 20 % від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 220 396 грн; а всього 119 275,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 2628780,84 грн;

- за договором позики № 2 від 13 грудня 2013 року суму боргу у розмірі 105 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 2 314 158 грн; проценти за договором позики за період з 13 грудня 2013 року по 31 липня 2015 року у розмірі 46 343,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 1021 329,60 грн; штрафні санкції у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за період з 13 квітня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 28652,05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 631 479,83 грн; штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення виконання зобов`язання за період з 13 квітня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 49289,59 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 1 086 322,83 грн; штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 20 % від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 21 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 462 831,60 грн; а всього 250 285,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 5 516 191 грн 86 коп.;

- за договором позики №2 від 14 січня 2014 року суму боргу у розмірі 55 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 1 212 178 грн; проценти за договором позики за період з 14 січня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 22 783,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 502 140 грн; штрафні санкції у розмірі 24% річних від простроченої суми боргу за період з 14 травня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 13 887,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 306 066,64 грн.; штрафні санкції у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення виконання зобов`язання за період з 14 травня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 24 948,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 549 863,87 грн; штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 20 % від простроченого грошового зобов`язання у розмірі 11 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 242 435,60 грн; а всього 127 619,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 2 812 684,11 грн.

Позов мотивовано тим, що за договором позики від 19 травня 2013 року позивач передав відповідачу 77000 доларів США і відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути кошти у вказаному розмірі до 19 червня 2013 року; за договором позики №1 від 13 грудня 2013 року відповідачу передано 50 000 доларів США за умов повернення коштів за цим договором до 12 квітня 2014 року; за договором №2 від 30 грудня 2013 року було передано відповідачу у позику 105 000 доларів США, за умов повернення коштів до 13 квітня 2014 року; за договором №2 від 14 січня 2014 року позивач передав у позику відповідачу 55 000 доларів США зі строком повернення до 14 травня 2014 року.

Разом з тим, у визначені договорами строки відповідач отримані у позику кошти не повернув, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про їх стягнення в примусовому порядку.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за Договором позики від 19 травня 2013 року у розмірі 198 616,59 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 4 377 430,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу, Договору позики № 1 від 12 грудня 2013 року у розмірі 119 275,34 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 2 628 780,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу Договору позики № 2 від 13 грудня 2013 року розмірі 250 285,48 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 5 516 191,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу, Договору позики № 2 від 14 січня 2014 року у розмірі 127 619,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року складає 2 812 684,11 грн. Всього на загальну суму за договором позики від 19 травня 2013 року, договором позики № 1 від 12 грудня 2013 року, за договором позики № 2 від 13 грудня 2013 року, договором позики № 2 від 14 січня 2014 року у розмірі 695 796,98 доларів США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 29 липня 2015 року становить 15 335 087,10 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року заочне рішення районного суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 за договором позики від 19 травня 2013 року 3 058 706,83 грн, за договором позики №1 від 12 грудня 2013 року 1 890 695,77 грн, за договором позики №2 від 13 грудня 2013 року 3 967 037,42 грн, за договором позики від №2 від 14 січня 2014 року 2 020 384,64 грн, а всього 10 936 824,70 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати в оскаржуваній частині із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони дійсно уклали вказані договори позики у письмовій формі, як це передбачено ст.ст. 1046, 1047 ЦК У країни, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти у вказаних в цих договорах позики розмірах та зобов`язався повернути кошти у строки та на умовах, зазначених в договорах, стосовно яких сторони досягли згоди. Проте відповідач свої зобов`язання позичальника не виконав грошові кошти не повернув, що є підставою для стягнення з нього не лише грошових коштів, взятих у борг, а і штрафних санкцій за неповернення цих коштів у строки, щопередбачені договорами.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд вважав безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача по всім договорам позики штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та штрафу у розмірі 20 відсотків від простроченої суми та задоволення цих вимог судом і вважав, що в такому випадку має місце подвійна цивільно-правова відповідальність за одне і теж саме порушення, оскільки сторони за прострочення грошового зобов`язання в кожному договорі позики встановили відповідальність у вигляді 24 % річних від простроченої суми, як це передбачено ст.ст. 1050 та 625 ЦК України.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 траня 2013 року сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 77 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 19 червня 2013 року.

Відповідно до п.7 договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 процентів річних від простроченої суми. Крім того у разі порушення позичальником зобов`язання щодо строків повернення позики позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення виконання зобов`язання та штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

12 грудня 2013 року сторони уклали договір позики №1, відповідно до умов якого позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 12 квітня 2014 року.

За цим договором в п.3 сторони передбачили зобов`язання позичальника щомісячно сплачувати позикодавцю проценти за користування позикою в розмірі 2,5% від суми позики, а відповідно до п.9 договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 процентів річних від простроченої суми. Крім того у разі порушення позичальником зобов`язання щодо строків повернення позики позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення виконання зобов`язання та штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

13 грудня 2013 року сторони уклали договір позики №2, відповідно до умов якого позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 105 000 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 13 квітня 2014 року.

14 січня 2014 року сторони уклали договір позики №2, відповідно до умов якого позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у розмірі 55 000 доларів США,які останній зобов`язався повернути до 14 травня 2014 року.

За цим договором в п.3 сторони передбачили зобов`язання позичальника щомісячно сплачувати позикодавцю проценти за користування позикою в розмірі 2,5% від суми позики,а відповідно до п.9 договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24 процентів річних від простроченої суми. Крім того у разі порушення позичальником зобов`язання щодо строків повернення позики позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення виконання зобов`язання та штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що позичені за вищевказаними договорами кошти у визначені ними строки відповідач не повернув, що є підставою для їх стягнення з урахуванням процентів за договорами, штрафних санкцій за неповернення цих коштів у строки передбаченими договорами позики, зокрема у розмірі 24% річних від простроченої суми та у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також з урахуванням штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 20% від простроченого грошового зобов'язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі 6-369цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись судами при застосуванні таких норм.

З урахуванням наведених норм апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача по всім договорам позики штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та штрафу у розмірі 20 відсотків від простроченої суми, та правильно виходив з того, що в такому випадку має місце подвійна цивільно-правова відповідальність за одне і теж саме порушення, оскільки сторони за прострочення грошового зобов`язання в кожному договорі позики встановили відповідальність у вигляді 24% річних від простроченої суми, як це передбачено ст. ст. 1050 та 625 ЦК України.

Вирішуючи даний спір та змінюючи рішення суду першої інстанції, шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення боргу за договорами позики з урахуванням процентів на рівні облікової ставки НБУ та 24% річних від простроченої суми боргу, як передбачено умовами договорів.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для його зміни.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.