316/49/16-ц Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - 27.09.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", третя особа: генеральний директор відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Корольченко Андрій Павлович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним наказ відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (далі ВП "Атоменергомаш", ВП АЕМ) державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі ДП "НАЕК "Енергоатом") від 25 листопада 2015 року № 68-зв про припинення трудового договору з ним - ОСОБА_6 та скасувати його; поновити ОСОБА_6 на посаді заступника технічного директора - головного інженера з розвитку з 26 листопада 2015 року; стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення - 26 листопада 2015 року та до дня постановлення рішення у даній справі та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позов мотивовано тим, що з 1997 року позивач працював в атомній енергетиці. З 3 березня 2014 року займав посаду заступника технічного директора - головного інженера з розвитку ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом".

22 червня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" Корольченко А.П. видано наказ № 301 про зміну організаційної структури, яким було передбачено, в тому числі, і виключення з організаційної структури посади заступника технічного директора - головного інженера з розвитку (ЗТДГІР), тобто, тієї посади, яку займав позивач.

26 червня 2015 року в.о. генерального директора Лавровим Є.І. винесено наказ № 319, яким, на підставі вищевказаного наказу від 22 червня 2015 року №301, було внесено зміни до штатного розпису.

У липні 2015 року відділом кадрів було сформовано відомості про вакансії на підприємстві. При цьому у вищеназваному переліку було вказано, що з 1 жовтня 2015 року на підприємстві будуть вакантні наступні посади: головний інженер ЗСК, начальник ВВ ЗСК, начальник РМЦ ЗСК, начальник ЦСМК, головний інженер ЗНСОіТ, начальник ВВ ЗНСОтаТ, старший майстер 3 гр. АГД.

30 липня 2015 року позивачем написано заяву про переведення його на вакансію головного інженера ЗСК або на іншу вакантну посаду, відповідно до його кваліфікації. Дана заява надана для розгляду на комісії, про що свідчить резолюція генерального директора.

31 липня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" Корольченко А.П. видано наказ №316-к "Про попередження про можливе вивільнення у зв'язку із скороченням штату" згідно якого було наказано визначити таким, що підлягає вивільненню у зв'язку із скороченням штату ОСОБА_6 - заступника технічного директора-головного інженера з розвитку. Крім даного наказу, 31 липня 2015 року позивачу надано попередження №2 про наступне звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 1 жовтня 2015 року. З вищеназваним попередженням ОСОБА_6 ознайомився під розпис в той же день. Але перелік вакантних посад (додаток № 1, який зазначався в попередженні) в цей день він не отримав.

3 серпня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" Корольченко А.П. видано наказ № 383 "Щодо внесення змін до наказів №301 "Про зміну оргструктури" та № 319 "Про внесення змін до штатного розпису", яким скорочено строк внесення змін до штатного розпису, а саме з 1 жовтня 2015 року на 1 вересня 2015 року.

В період з вересня 2015 року по листопад 2015 року позивач хворів та перебував на лікарняному. До праці приступив лише 25 листопада 2015 року.

25 листопада 2015 року відділ кадрів ознайомив позивача з наявними вакансіями на підприємстві, про що було складено відповідний акт № 6 від 25 листопада 2015 року, де на той момент були вказані лише робочі професії та взагалі відсутні ті посади, які відповідали кваліфікації позивача і були вказані в переліку вакантних посад станом на липень 2015 року. Після ознайомлення з вакантними посадами одразу видано наказ №68-зв від 25 листопада 2015 року про звільнення позивача з 25 листопада 2015 року. В той же день ОСОБА_6 ознайомлено з даним наказом та видано трудову книжку.

При цьому ОСОБА_6 було достеменно відомо, що на підприємстві є вакантні посади, на які він повністю підходив та мав відповідні кваліфікаційні навики. Але заяви позивача про переведення на іншу посаду ігнорувалися та на них призначали зовсім інших людей, які були менш кваліфіковані. Жодної пропозиції зайняти вакантну посаду, яка відповідає його кваліфікації, ОСОБА_6, не пропонувалося.

Позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що завдало йому моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 15 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 25 листопада 2015 року № 68-зв про припинення трудового договору з ОСОБА_6 Поновлено ОСОБА_6 на посаді заступника технічного директора - головного інженера з розвитку відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з 26 листопада 2015 року. Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 26 листопада 2015 року та до 15 квітня 2016 року включно у розмірі 94239,09 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року рішення міського суду скасовано, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов та визнаючи незаконним і скасовуючи наказ відповідача від 25 листопада 2015 року № 68-зв про припинення трудового договору з ОСОБА_6, поновлюючи останнього на посаді заступника технічного директора - головного інженера з розвитку ВП "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" з 26 листопада 2015 року, стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався обов'язку, визначеного ч.2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, зокрема гн запропонував усі наявні посади на підприємстві. Звільнення позивача за п.1 ч.1 ст. 49 КЗпП України проведено без дотримання вимог ч.3 ст. 36, ст.ст. 42, 43 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач, як роботодавець, виконав свої зобов`язання, передбачені ст. 49-2 КЗпП України, у тому числі запропонував всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник ОСОБА_6, який вивільнюється, працював. Від переведення на запропоновані вакансії позивач відмовився, зазначивши, що жодна із запропонованих вакансій не відповідає його кваліфікації та рівню підготовки, та отримав примірник акту. При наявності відмови працівника від переведення на іншу роботу на підприємстві відповідача згідно запропонованих вищезазначених вакансій, останній підлягав звільненню відповідачем відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За наведених обставин, апеляційний суд вважав безпідставними посилання позивача на те, що він має переважне право на залишення на роботі, оскільки переважне право залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце скорочення посади позивача, яка була єдиною на підприємстві. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Перше право за більш кваліфікованими працівниками визначається ст. 42 КЗпП України, а друге ні.

Згідно висновків апеляційного суду, позивач не довів суду, що мали місце порушення вимог трудового законодавства при його звільненні 25 листопада 2015 року.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 3 березня 2014 року по 25 листопада 2015 року працював на посаді заступника технічного директора головного інженера з розвитку (ЗТДГТР) у відокремленому підрозділі "Атоменергомаш" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

22 червня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" видано наказ №301 про зміну організаційної структури. Даний наказ передбачав виключення з організаційної структури посади заступника технічного директора головного інженера з розвитку (ЗТДГТР).

На виконання даного наказу наказом № 319 від 26 червня 2015 "Про внесення змін до штатного розпису" було внесено зміни до штатного розпису, якими було виключено 571 штатну одиницю та введено до штатного розпису інші 571 штатні одиниці (т.1 а.с.18), зокрема було виключено посаду заступника технічного директора - головного інженера з розвитку (ЗТДГІР), яку обіймав ОСОБА_6

3 липня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" видано наказ №329 "Про виконання вимог наказу "Про зміну оргструктури" від 22 червня 2015 №310", яким було передбачено створення комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників ВП "Атоменергомаш" у зв`язку зі змінами в організації праці.

30 липня 2015 року ОСОБА_6 написав заяву про переведення його на вакансію головного інженера ЗСК (т.1 а.с.39).

31 липня 2015 року комісія для визначення переважного права на залишення на роботі при звільненні працівників ВП АЄМ в зв`язку із змінами в організації праці та вирішення питань розташування працівників у відповідності зі змінами в штатному розписі, розглянувши заяву ОСОБА_6 та заяву ОСОБА_9 про переведення на посаду головного інженера ЗСК, вирішила відмовити ОСОБА_6 та перевести на посаду головного інженера заводу спеціальних конструкцій ОСОБА_9, начальника ремонтно-механічного цеха (т.1 а.с.40)

31 липня 2015 року ОСОБА_6 надав заяву до відділу кадрів з проханням перевести його з 1 жовтня 2015 року на вакантну посаду головного інженера ЗНСОіТ або іншу керівну посаду відповідно до його кваліфікації (т.1 а.с.41)

31 липня 2015 року комісія для визначення переважного права на залишення на роботі при звільненні працівників в зв`язку із змінами в організації праці та вирішення питань розташування працівників у відповідності зі змінами в штатному розписі на своєму засіданні, розглянувши заяву ОСОБА_6 про переведення на посаду головного інженера ЗНСОіТ та аналогічну заяву ОСОБА_10, вирішила перевести на посаду головного інженера ЗНСОіТ ОСОБА_10 головного технолога відділу головного технолога. ОСОБА_6 попередити про можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штату (т.1 а.с.42).

31 липня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" видано наказ №316-к "Про попередження про можливе вивільнення у зв`язку із скороченням штату", згідно якого було наказано визначити таким, що підлягає вивільненню у зв`язку із скороченням штату ОСОБА_6 заступника технічного директора - головного інженера з розвитку (т.1 а.с.43).

31 липня 2015 року ОСОБА_6 вручено попередження №2 про наступне звільнення із займаної посади за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 1 жовтня 2015 року. (т.1 а.с.44).

3 серпня 2015 року генеральним директором ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" видано наказ №383 "Щодо внесення змін до наказів №301 "Про зміну оргструктури" та № 319 "Про внесення змін до штатного розпису", яким було скорочено строк внесення змін до штатного розпису з 1 жовтня 2015 року на 1 вересня 2015 р. (т.1 а.с. 45)

25 листопада 2015 року ОСОБА_6 ознайомлено з наявними вакансіями на підприємстві.

25 листопада 2015 року видано наказ №68-зв "Про припинення трудового договору" ОСОБА_6 з 25 листопада 2015 року зп п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с.50).

25 листопада 2015 року ОСОБА_6 ознайомлено з наказом про його звільнення та видано трудову книжку.

В ході розгляду справи, позивач не заперечував того, що на час звільнення йому пропонувалися інші посади. Вказував на те, що він не відмовлявся від них, та двічі 30 липня 2015 року і 31 липня 2015 року писав заяви про переведення його на іншу, запропоновану власником, вакантну посаду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

На виконання вимог ч. 2 ст. 40, 49-2 КЗпП України відповідач неодноразово пропонував ОСОБА_6 іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, всі наявні на підприємстві вакансії декілька разів:

- 31 липня 2015 року - (т. 1 а.с. 170-204), які ОСОБА_6 отримав під особистий підпис 31 липня 2015 року, акт від 31 липня 2015 року (т. 1 а.с. 238-239);

- 1 серпня 2015 року акт запропонування варіантів працевлаштування станом на 1 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 238-239);

- 3 серпня 2015 року акт запропонування варіантів працевлаштування від 3 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 240-241), на якому ОСОБА_6 після ознайомлення поставив свій підпис та дату 3 серпня 2015 року і зробив свої зауваження.

Від переведення на запропоновані вакансії ОСОБА_6 відмовився, акт не підписав, але отримав примірник акту (що підтверджується інформаційною довідкою від 3 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 242) та показами свідків, допитаних у суді першої інстанції.

- 17 вересня 2015 року акт запропонування варіантів працевлаштування (т. 1 а.с. 243-244), з яким ОСОБА_6 особисто ознайомився, про що свідчить його особистий на цьому акті від 17 вересня 2015 року та зауваження.

Від переведення на запропоновані вакансії ОСОБА_6 відмовився, зазначивши, що жодна із запропонованих вакансій не відповідає його кваліфікації і рівню підготовки та отримав примірник акту.

- 25 листопада 2015 року - акт запропонування вакансій № 6 від 25 листопада 2015 року (т. 1 а.с. 245-247), від переведення на які позивач також відмовився із зауваженнями на акті.

Встановивши вказані обставини та надавши їм належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, як роботодавець, виконав свої зобов`язання, передбачені ст. 49-2 КЗпП України, у тому числі запропонував всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник - позивач, який вивільнюється, працював.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що за наявності відмови позивача від переведення на іншу роботу на підприємстві відповідача згідно запропонованих вакансій, останній підлягав звільненню відповідачем відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилання у касаційній скарзі позивача на те, що він має переважне право на залишення на роботі, є безпідставними, оскільки переважне право залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у даному випадку мало місце скорочення посади позивача, яка була єдиною на підприємстві.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Перше право за більш кваліфікованими працівниками визначається ст. 42 КЗпП України, а друге ні.

Відповідачем виконано вимоги ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП Українипри звільненні позивача щодо працевлаштування останнього, у зв'язку із чим, правові підстави для визнання незаконним наказу від 25 листопада 2015 року № 68-зв про припинення трудового договору із ОСОБА_6 та скасування останнього відсутні.

За відсутності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог відсутні правові підстави і для задоволення інших позовних вимог, які є похідними, зокрема про поновлення позивача на посаді заступника технічного директора - головного інженера з розвитку з 26 листопада 2015 року, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що подання позивачем на розгляд комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників ВП АЕМ у зв`язку із змінами в організації праці та вирішення питань розстановки працівників відповідно до змін до штатного розпису, заяв 30 липня 2015 року і 31 липня 2015 року про перевід його на посади, які не пропонувались відповідачем ОСОБА_6, оскільки не відповідали професії та спеціальності останнього чи не були вакантними на час подачі вказаних заяв позивачем (зайняті ОСОБА_11 - посада начальника відділу матеріально-технічного постачання ВП АЕМ, ОСОБА_10 - посада головного інженера ЗНСОіТ, ОСОБА_9 - посада головного інженера ЗСК), не свідчить про порушення прав позивача за наведених вище обставин.

Так, посада начальника відділу матеріально-технічного постачання ВП АЕМ була зайнята ОСОБА_11 за переведенням, наказ від 31 липня 2015 року № 23-п (т. 3 а.с. 168), лист ДП "НАЕК "Енергоатом" від 27 липня 2015 року № 10861/07 (т. 3 а.с. 175), попередження про майбутнє звільнення з посади ЗТДГІР та варіанти переведення були вручені ОСОБА_6 наприкінці робочого дня (не раніше 14.00 години) 31 липня 2015 року, серед запропонованих позивачу варіантів переведення не могло бути зазначено посаду начальника ВМТП, на якій зранку того ж дня працював інший працівник (ОСОБА_11

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для скасування ухваленого місцевим судом рішення. Вирішуючи спір, встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.