Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 листопада 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" були укладені наступні договори: договір № 300131/132764/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт", згідно з умовами якого вона внесла на вкладний рахунок банку грошові кошти у розмірі

56 339,67 євро; договір № 300131/132756/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт", згідно з умовами якого вона внесла на вкладний рахунок банку грошові кошти у розмірі 6 749,06 доларів США; договір № 300131/132773/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) "Стандарт", згідно з умовами якого вона внесла на вкладний рахунок банку грошові кошти у розмірі 144 964 грн 25 коп.

Зазначала, що строк дії вказаних договорів сплив, однак вона отримала грошові кошти у межах граничного відшкодування, що становить 200 000 грн, інша частина грошових коштів залишилася неповернутою.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 61 252, 65 євро, 7 337, 63 доларів США та 169 422 грн 53 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - цепроцедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2015 року № 6-2001цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (1618-15) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд,, обґрунтовано виходив із того, що у спорах щодо виконання своїх зобов'язань банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, перед його кредиторами, застосовуються положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , які є спеціальними у вказаних правовідносинах, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.