Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Писаної Т.О., ПоповичО.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди.

На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2009 року із ОСОБА_5 на її користь було стягнуто 10 000 грн моральної шкоди у зв'язку зі смертю її чоловіка, що настала в результаті наїзду транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_5 У відділі державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції знаходиться на виконанні виконавчий лист про стягнення на її користь з ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, проте у добровільному порядку ОСОБА_5 кошти не сплачує, ним було виплачено в грудні 2011 року лише 282 грн 20 коп. Станом на 01 березня 2016 року існує заборгованість у розмірі 9 717 грн 80 коп. Відповідно до аудиторського висновку станом на 01 березня 2016 року сума заборгованості з урахуванням інфляції становить 32 426 грн 26 коп.

Враховуючи викладене, позивач просила стягнути на її користь з ОСОБА_5 заборгованість з відшкодування моральної шкоди, з урахуванням інфляції, яка виникла станом на 01 березня 2016 року, у розмірі 32 426 грн 26 коп.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість з відшкодування моральної шкоди, з урахуванням інфляції, яка виникла станом на 01 червня 2016 року в розмірі 33 930 грн 69 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 024 грн 83 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6,просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди особі.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і носить у них ясність та визначеність.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив також із аналогічних правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України (1618-15) у справі № 6-2491цс15 від 02 березня 2016 року.

Вказані висновки щодо застосування норм права, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України дійшов обґрунтованого висновку про те, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, оскільки відповідальність шкоди це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, тому на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю, таким чином нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6,відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.