Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до ОСОБА_3, комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради про стягнення вартості необлікованої електроенергії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на рішення апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року,

У серпні 2015 року публічнеакціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19 жовтня 2013 року під час проведення працівниками товариства перевірки дотримання Правил користування електричною електроенергією (далі - Правила) населенняму квартирі АДРЕСА_1, в якій мешкає ОСОБА_3, виявлено самовільне підключення до мережі електропостачання, що не є власністю енергопостачальника, шляхом улаштування відкритої відпайки від вводу, що призвело до безоблікового використання електроенергії, про що складено відповідний акт.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 3 503 грн 11 коп. на відшкодування завданих матеріальних збитків та судові витрати в розмірі 243 грн 60 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 вересня 2016 року позов ПАТ "Сумиобленерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сумиобленерго" 3 503 грн 11 коп. вартості необлікованої електроенергії та 243 грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ПАТ "Сумиобленерго" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Сумиобленерго" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "Сумиобленерго", суд першої інстанції дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_3 у безобліковому використанні електричної енергії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ПАТ "Сумиобленерго", апеляційний суд виходив із того, що судом помилково встановлено факт порушення ОСОБА_3 Правил, який зафіксований в акті, складеному з порушенням Правил та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, оскільки саме балансоутримувач будику - комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради (далі - КП "Сумижитло" СМР), в якому розташований електричний щит та де було виявлено підключення до електричних мереж, що знаходяться на його балансі й технічному обслуговуванні, несе відповідальність у разі допущення правопорушень.

Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, чи обертався при включеному навантаженні диск електролічильника і чи споживалася при цьому електроенергія та в якій частині квартири вона споживалася безобліково, тому не довів, що мав місце факт крадіжки електроенергії саме споживачем ОСОБА_3

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 22 березня 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Сумиобленерго" укладено договір про користування електричною енергією та відкрито особовий рахунок на споживача електроенергії ОСОБА_3

19 жовтня 2013 року під час перевірки дотримання Правил за адресою: АДРЕСА_1, представниками ПАТ "Сумиобленерго" було виявлено самовільне підключення до мережі електропостачання, шляхом улаштування відкритої відпайки від вводу, що призвело до використання необлікованої електроенергії. Виявлене порушення зафіксовано в акті від 19жовтня 2013 року про порушення Правил, якийскладено в присутності споживача та підписано трьома представниками ПАТ "Сумиобленерго", оскільки ОСОБА_3 від підписання актавідмовилася, про що зазначено у самому акті.

Акт від 19 жовтня 2013 року розглянутокомісією ПАТ "Сумиобленерго", що складалася з п'яти представників ПАТ "Сумиобленерго", у присутності ОСОБА_3 За результатами засідання комісії складено протокол від 8 листопада 2013 року та встановлено, що нанесені товариству збитки складають 4 057грн 54 коп.

1 квітня 2014 року, за участю споживача електроенергії ОСОБА_3, відбулося повторне засідання комісії з розгляду складеного акта 19 жовтня 2013 року. Під час засідання комісії встановлено, що самовільне підключення до електромережі було зроблено алюмінієвим проводом, переріз якого становить 2,0 кв. мм. У зв'язку з цим, зроблено перерахунок вартості та обсягу необлікованої електроенергії та складено протокол від 1 квітня 2014 року, яким внесено відповідні зміни до протоколу від 8 листопада 2013 року та вказано вартість необлікованої електроенергії урозмірі 3 503 грн 11 коп.

ОСОБА_3 від підписання протоколу та його отримання відмовилась, тому копію протоколу з розрахунком платежу направлено на адресу споживача листом від 4 квітня 2014 року № 57-12/2038.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) (далі - Методика).

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачу) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

У п. 48 Правил зазначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення Правил користування електричною енергією, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з п. 42 вказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Крім того, порядок складання актів про порушення споживачем правил користування електричною енергією передбачений п. 53 Правил, відповідно до якого у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання, а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до Методики.

Пункт 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , встановлює, що обсяг електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення правил користування електричною енергією побутовими споживачами регламентується розділом 3 Методики.

Відповідно до підп. 5 п. 3.1 Методики вона застосовується у разі самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) з порушенням схеми обліку.

Пунктом 3.5 Методики передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у пп. 5, 6 п. 3.1 Методики, добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи, якими здійснене самовільне підключення або підключення поза приладом обліку, визначається за формулою 2.7 Методики.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Проте апеляційний суд, зазначивши про те, що акт від 19 жовтня 2013 року складений з порушенням Правил та Методики, оскільки підписи від імені двох працівників ПАТ "Сумиобленерго" зроблені не ними, не врахував, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження такого факту і це є припущенням суду, що заборонено в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Також апеляційний суд, зазначивши про проведення 17 жовтня 2013 року представниками ПАТ "Сумиобленерго" контрольного огляду приладу обліку, не звернули уваги на те, що згідно з довідкою від 15 січня 2016 року в період з 24 грудня 2008 року (планова заміна приладу обліку) до 19 жовтня 2013 року (виявлення порушення Правил ОСОБА_3.) контрольний огляд приладу обліку не проводився (а.с. 111 т. 1).

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, який ґрунтуються на припущеннях, що заборонено у силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд зазначив про вину КП "Сумижитло" СМР, хоча позовні вимоги до нього ПАТ "Сумиобленерго" не заявляло.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Частиною ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

З матеріалів справи вбачається, що протокольною ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 травня 2016 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі в справі в якості співвідповідача КП "Сумижитло" СМР, незважаючи на заперечення представника позивача.

При цьому судпершої інстанції не врахував,що в такому випадку позовні вимоги до КП "Сумижитло" СМР не підлягаютьрозгляду за правилами цивільного судочинства, вони не є взаємопов'язаними з вимогами до ОСОБА_3

Критеріями розмежуваннясправи цивільного судочинства від справи іншого виду судочинства, як правило, суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у ст. 12 ГПК України.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Вирішуючи позовні вимоги до КП "Сумижитло" СМР в порядку цивільного судочинства, суди зазначені положення закону не врахували і не звернули уваги на те, що позовні вимоги юридичноїособи - ПАТ "Сумиобленерго", до іншої юридичної особи - КП "Сумижитло" СМР, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. ст. 1, 12 ГПК України).

За таких обставин судові рішення в частині позову ПАТ "Сумиобленерго" до КП "Сумижитло" СМР підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним, рішенняапеляційного суду в частині позову ПАТ"Сумиобленерго" до ОСОБА_3 не можевважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягаєскасуванню, а справа в цій частині- передачі на новий апеляційнийрозгляд, під час якогосудуналежить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338, ч. 1 ст. 340, ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року в частині позову публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електроенергії скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року в частині позову публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради про стягнення вартості необлікованої електроенергії скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.