Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного нотаріуса ОСОБА_4 до Головного територіального Управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, наказу та подання, за касаційною скаргою приватного нотаріуса ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, -

У лютому 2016 року приватний нотаріус ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного територіального Управління юстиції у Херсонській області (далі - ГУЮ) в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства під час посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна за період з 1 серпня по 30 жовтня 2015 року; визнати протиправним та скасувати рішення оперативної наради від 9 грудня 2015 року, оформлене протоколом № 110, прийняте за результатами розгляду питання 2, а саме: щодо направлення подання про анулювання свідоцтва про право ОСОБА_4 на зайняття нотаріальною діяльністю та зупинення діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_4; визнати протиправними дії відповідача щодо складання та внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання від 10 лютого 2016 року № 5-1/359 про анулювання свідоцтва про право ОСОБА_4 на зайняття нотаріальною діяльністю та скасувати вказане подання; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 8 лютого 2016 року № 69/9 про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_4; (далі - спірні дії, рішення, подання, наказ відповідно).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірні дії, рішення, подання, наказ не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач оскаржив таке у апеляційному порядку.

Оскаржуваною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою цього ж суду від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу позивача повернуто з підстав невиконання останнім вимог ухвали про залишення скарги без руху.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не сплачено судовий збір у розмірі, встановленому законодавством.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) (далі - Закон № 484-VІІІ (484-19) ).

За правилами підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", в редакції Закону № 484-VІІІ (484-19) (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ) ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У даному випадку, позивач - фізична особа звернулась до суду з цим адміністративним позовом у 2016 році після набрання чинності Законом № 484-VІІІ (484-19) .

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень.

В свою чергу, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, станом на момент звернення з цим позовом до суду першої інстанції, становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 гривень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позовна заява містила 4 вимоги немайнового характеру, а відтак судовий збір належало сплачувати за кожну з них, тобто загалом у розмірі 2204,80 гривень.

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI (3674-17) і змісту вимог позовної заяви, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі становить 2425,28 гривень.

Звертаючись до апеляційного суду зі скаргою на постанову суду першої інстанції позивач сплатив 1818,30 гривень судового збору, що не відповідає вищевказаним вимогам правових норм Закону № 3674-VI (3674-17) , а відтак у суду апеляційної інстанції були правові підстави для залишення без руху скарги позивача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, визначаючи ставку судового збору в розмірі 6063,20 гривень, виходив з того, що даний адміністративний позов подано одним із суб'єктів, вказаних у абзаці 6 підпункту 1 пункту 3 статті 4 Закону № 3674-VI, а саме: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем.

Такий висновок апеляційного суду є помилковим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним адміністративним позовом звернувся до суду приватний нотаріус з приводу оскарження дій та рішень суб'єкта владних повноважень, які стосуються питань, пов'язаних із здійсненням ним професійної дальності.

Водночас, позивач не відноситься до суб'єктів, які визначені у абзаці 6 підпункту 1 пункту 3 статті 4 Закону № 3674-VI, оскільки не є фізичною особою - підприємцем у розумінні положень чинного законодавства України або суб'єктом владних повноважень, адже у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами у цій справі не здійснював владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і це не є предметом даного спору.

Окрім цього, за приписами частини 1 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII (3425-12) ) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Однак, у даному випадку ОСОБА_4 звернувся до суду саме як фізична особа з метою захисту свого особистого права на здійснення професійної дальності нотаріуса, гарантованого йому Конституцією та відповідними законами України.

Ураховуючи наведене, судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду в даному конкретному випадку необхідно обчислювати за ставками, встановленими Законом № 3674-VI (3674-17) для фізичних осіб, що залишилось поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, а відтак і ухвала цього ж суду про повернення апеляційної скарги, не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до апеляційного суду.

За правилами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та від 16 січня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.