У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Барсукової В.М., Берднік I.С.,
Гуменюка В.I., Косенка В.Й.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
управління Закарпатської реформаторської церкви та Берегівської
міської ради, треті особи: релігійна громада реформаторської
церкви м. Берегово, Берегівське РБТI, про визнання рішення
незаконним, визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про
право власності недійсними, визнання права власності на будинок та
витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційними
скаргами управління Закарпатської реформаторської церкви,
релігійної громади реформаторської церкви м. Берегово та
Берегівської міської ради на рішення колегії суддів судової палати
у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17
травня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до
управління Закарпатської реформаторської церкви та Берегівської
міської ради про визнання права власності на будинок та
витребування майна із чужого незаконного володіння. В
обгрунтування своїх вимог зазначала, що її мати, ОСОБА_2., згідно
з договором купівлі-продажу від 22 листопада 1932 року придбала
жилий АДРЕСА_1, яке на даний час приєднане до м. Берегово. З
приходом радянських військ у 1944 році сім'ю матері було виселено,
а в будинку розквартировані радянські військовослужбовці. Станом
на січень 1947 року будинок та земельна ділянка були зареєстровані
за матір'ю. У 1958 році будинок був протиправно взятий на баланс
Берегівською міською радою. У 1994 році будинок передано
виконавчим комітетом Берегівської міської ради приходу
реформаторської церкви м. Берегово в порядку компенсації, а 23
червня 1998 року - продано управлінню Закарпатської
реформаторської церкви. Посилаючись на те, що вказаний будинок
вибув із володіння матері всупереч її волі, та вважаючи себе
спадкоємцем спірного майна, ОСОБА_1 після уточнення своїх позовних
вимог просила визнати її власником будинку та прилеглої земельної
ділянки, визнати незаконним рішення виконавчого комітету
Берегівської міської ради від 17 лютого 1994 року № 28 та
свідоцтво про право власності від 19 квітня 194 року № 16, видане
Берегівській реформаторській громаді, витребувати майно із чужого
незаконного володіння, зобов'язати управління Закарпатської
реформаторської церкви передати їй будинок, а Берегівське РБТI
видати свідоцтво про право власності на нього.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Берегівського районного суду від 2 грудня
2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2006 року
вказане рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено.
Постановлено: визнати незаконним рішення Берегівської міської ради
від 17 лютого 1994 року № 28; визнати недійсними свідоцтво про
право власності від 19 квітня 1994 року № 16, видане Берегівській
реформаторській громаді, та договір купівлі-продажу будинку від 23
червня 1998 року; скасувати реєстраційне посвідчення на об'єкт
нерухомого майна від 23 червня 1998 року; визнати за ОСОБА_1 право
власності на спірний АДРЕСА_1та прилеглу до нього земельну
ділянку; зобов'язати управління Закарпатської реформаторської
церкви повернути ОСОБА_1 указаний будинок; зобов'язати Берегівське
РБТI зареєструвати будинок за ОСОБА_1 і видати їй свідоцтво про
право власності на будинок.
Управління Закарпатської реформаторської церкви, релігійна
громада реформаторської церкви м. Берегово та Берегівська міська
рада звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами,
в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції й
залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на
порушення апеляційним судом норм процесуального права та
неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні
вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачкою
підтверджено її право власності на спірний будинок, яке було
порушено органами державної влади ще за життя її матері, ОСОБА_2,
і що ОСОБА_1 є спадкоємцем указаного об'єкта нерухомості.
Проте з такими висновками апеляційної інстанції погодитися не
можна з таких підстав.
Судом встановлено, що спірний будинок з 1958 року перебував
на балансі Берегівської міської ради і в ньому знаходилася середня
школа.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно мати позивачки 22
листопада 1932 року придбала спірний будинок. Однак вона з 1958
року до 1979 року не оспорила взяття будинку на баланс міською
радою. У 1979 році ОСОБА_2 померла. З часу її смерті і до
пред'явлення позову ОСОБА_1 минуло 25 років.
Доказів того, що ОСОБА_1 набула право власності на спірний
будинок у порядку спадкування згідно зі ст. 549 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року надано не було.
Отже, в апеляційного суду не було передбачених законом
підстав вважати, що в ОСОБА_1 виникло право власності на вказаний
будинок і земельну ділянку, яке підлягає судовому захисту.
Крім того, апеляційний суд, вийшовши за межі позовних вимог,
безпідставно визнав недійсним договір купівлі-продажу спірного
будинку, укладений 23 червня 1998 року між управлінням
Закарпатської реформаторської церкви та релігійною громадою
реформаторської церкви м. Берегово.
Оскільки місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовних
вимог, правильно встановив, що позивачка не довела свого права
власності на спірний будинок як спадкоємця після смерті своєї
матері та звернулася з позовом до суду після закінчення строку
позовної давності, тому передбачених ст. 309 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
підстав для скасування рішення суду першої інстанції
та задоволення позову в суду апеляційної інстанції не було.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 336, 339, 344 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги управління Закарпатської реформаторської
церкви, релігійної громади реформаторської церкви м. Берегово та
Берегівської міської ради задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2006 року
скасувати, а рішення Берегівського районного суду від 2 грудня
2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
В.М. Барсукова
I.С. Берднік
В.I. Гуменюк
В.Й. Косенко