Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 18 серпня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного йому на праві приватної власності автомобіля марки Mitsubishi Grandis, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та належного ОСОБА_5 автомобіля марки "SkodaRapid", державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті якої його автомобіль зазнав механічні пошкодження.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

Згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження від 13 жовтня 2015 року вартість збитків, завданих в результаті пошкодження, належного йому автомобіля становить 300 329 грн 74 коп.

Зазначав, що оскільки автомобіль відповідача згідно з страховим полісом про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності був застрахований у Cтраховій компанії "Арсенал Страхування", він отримав страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн, а отже сума завданих відповідачем збитків складає 250 329 грн 74 коп.

Посилаючись на наведене та на те, що у зв'язку з пошкодження автомобіля йому завдано моральних страждань, порушено звичайний спосіб життя, просив стягнути з відповідача на свою користь 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди, майнову шкоду у розмірі 250 329 грн 74 коп. та судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 250 329 грн 74 коп. на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортною пригодою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню ОСОБА_5, оскільки таку завдану внаслідок його неправомірних дій, що встановлено судовим рішенням, при цьому правильно визначено й розмір завданих матеріальних збитків, який розраховано на підставі експертного авто-товарознавчого дослідження від 13 жовтня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено й те, що заперечуючи проти позову, відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем висновку, який було покладено в основу здійснення розрахунку матеріальних збитків, що є його процесуальним обов'язком (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.