Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_5, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року,

У квітні 2016 року комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (далі - КП "Житло-Сервіс") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 3 вересня 2012 року є власником квартири АДРЕСА_1, проте внаслідок несумлінного ставлення до своїх обов'язків по сплаті за спожиті житлово-комунальні послуги, підприємству завдано збитки

Ураховуючи викладене, КП "Житло-Сервіс", уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 1 жовтня 2012 року до 1 жовтня 2016 року у розмірі 16 758 грн 19 коп. та 1 378 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року, позов КП "Житло-Сервіс" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП "Житло-Сервіс" заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 16 758 грн 19 коп., з яких: 11 262 грн 63 коп. - основна заборгованість; 4 510 грн 62 коп. - втрати від інфляції; 984 грн 94 коп. - 3 % річних, та 1 378 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов КП "Житло-Сервіс", суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 151, 162 ЖК УРСР, ст. 625 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", дійшли до правильного висновку про те, що саме на власника житлового приміщення покладено обов`язок по своєчасній сплаті за житлово-комунальні послуги, доводи відповідача про те, що судом не враховано відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 з часу придбання квартири у власність користувалася житлово-комунальними послугами, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі та відсутність такого договору не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані послуги.

При цьому ОСОБА_4 не довела належними та допустимими доказами факт того, що такі послуги позивачем не надавалися чи надавалися у неповному обсязі, що є її обов'язком у силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Посилання касаційної скарги на те, що суди не застосували строк позовної давності також безпідставні, оскільки КП "Житло-Сервіс" зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 12 530 грн 31 коп., який видано 11 серпня 2015 року і на цю дату позовна давність не пропущена, тому подання такої заяви перериває перебіг позовної давності, а після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року № 6-31цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі та відсутність такого договору не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані послуги.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду України від 20квітня 2016 року № 6-2951цс15, від 19 листопада 2015 року № 6-582цс15.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, оскільки позов КП "Житло-Сервіс" суд задовольнив, то правильно стягнув з відповідача сплачені позивачем судові витрати, при цьому судові витрати ОСОБА_4 відшкодуванню не підлягають.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень в оскаржуваній частині не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_5, відхилити.

Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.